9 238
“Трисвіття”
Анотація до книги "Запальничка Да Вінчі"
Живеш спокійно у своєму рідному місті, займаєшся буденними і не дуже справами. Очікуєш, мрієш, сподіваєшся... Раптом КЛАЦ - і стається щось таке, що розбиває твоє життя на друзки.
І, навіть, нема, кого звинуватити.
Звісно, було б набагато простіше, якби перед тобою постала якась зла відьма, давній демон чи чорний чаклун. Зібратись з силами і дати їм ляпаса - легше легкого. Добрячий ляпас світовому злу може перетворити тебе з жертви на легенду.
Але якщо якась потвора грається з твоїм життям з тіні? І клацає, клацає, клацає...
П.С. Уклінно прошу вибачення в тих, хто може "впізнати" себе. Повірте, це - не ви!
І, навіть, нема, кого звинуватити.
Звісно, було б набагато простіше, якби перед тобою постала якась зла відьма, давній демон чи чорний чаклун. Зібратись з силами і дати їм ляпаса - легше легкого. Добрячий ляпас світовому злу може перетворити тебе з жертви на легенду.
Але якщо якась потвора грається з твоїм життям з тіні? І клацає, клацає, клацає...
П.С. Уклінно прошу вибачення в тих, хто може "впізнати" себе. Повірте, це - не ви!
25 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоментар видалено
Мабуть я буду першим коментатором, який мав задоволення прочитати цей твір у вигляді паперової книги (https://book-ye.com.ua/catalog/suchasna-ukrayinska-proza/dev-yat-sniv-chornoyi-kishky/?fbclid=IwAR14OO85tXyANPNIbMltcAK_dcSTg4JPHe-mYoenP60ebvdoyHpT-j6DMVw)
Оповідання сподобалося, і мені здається, що дуже доречно саме воно відкриває збірку. У певній мірі праві деякі читачі - з першого прочитання сюжет виглядає дещо складним для розуміння. Але разом з цим він створює враження багатогранності сюжету. Це оповідання - своєрідна анотація до збірки, де на читача чекає низка найрізноманітніших історій, які, проте, поєднуються в єдине ціле.
Дуже круто! — цікаво, захоплююче, на одному диханні читається. Мені припала до душі твоя літературна діяльність. Пиши і надалі (з історичним присмаком).
Автори, які не увійшли до числа переможців конкурсу, об'єднуються, щоб видати збірку власним коштом. Цікавить? Як знайти вас на Фейсбуці?
Сергій Ігнацевич, Вітаю. Так, чому б і ні. Посилання на сторінку фб є у моєму профілі тут.
Коментар видалено
Мова твору хороша, часто з цікавими викрутасами.
А от зміст не зрозумілий. Та й протирічливий.
От Марик живе ніби в двох світах (чи й в трьох?) В першого Марика брат загинув, мати вмерла. В Марика з іншого світу з цим все нормально. Але чи один це Марик, чи різні?
Перший Марик нічого не знає про другого, тобто є окремою істотою. А другий Марик (в якого все добре) памятає про себе в іншому світі, в якого все погано.
Як я зрозумів, блискавку і провалля робить триокий. Але навіщо, яка мета? Вбити чи в інший світ перенести?
Чому люди дивляться нескінченні "мильні" серіали? Бо там є постійні герої, до яких вони привязуються, за яких переживають. А тут - якийсь вінігред, щось мельтишить перед очима, ще не зрозумів одного, а вже щось інше.
Ну і так, по дрібницях є питання. Чому назава "Запальничка Да Вінчі"? Що таке горнятко, в якого кришка закручується? Пластикова пляшка?
Анатоль , Безперечно. Уважного читача автор завжди буде цінувати.
Перша (10) частина сподобалася, друга здалася занадто гротескною, а далі до самого фіналу йшло дуже славно: гумор заходив, соковиті діалоги теж, було цікаво стежити за тим, як повторюються в різних варіаціях події, як міняються долі тих самих героїв. А далі "оце так поворотів" стало якось занадто багато, усього намішано: і створення міста, і Ярослав Осмомисл, і триока сутність, і проходи між світами, і кінець світу, і пан Василь, який не пан Василь, а ховає третє око, а в іншому світі триокого боявся, і "зависла" лінія з половинчатими мешканцями двох світів, і Каліостро, і Чорний Бургомістр. І якось його всього до такої міри багато, і все цікаве, але в струнку картину не збирається. Мені просто здається, що в таких мозаїчно-фрагментарних творах найбільша елегантність - це коли з мішанини виходить на фініші витончена композиція і все стає на свої місця. Я ніби стараюся сама розкумекати, уже типу як співтворчість читача, але щось не йде. Вийшло як торт із таким багатством начинки, що за родзинками не чути тіста.
Олесь Друкач, На те заходить) Сил вам і наснаги в цій справі.)
Дуже незвичайно, але цікаво написано! Хоча і трішки заплутано. Лише прочитавши повністю твір, я змогла побачити картинку цілком. Стиль і мені прийшовся до смаку. Проте залишились деякі питання. На які я надіюсь віднайти відповіді в наступних творах, або творі, це лише Вам вирішувати.
P. S. З нетерпінням чекаю продовження)
Валерія Ластівка, Поза сумнівом, саме так)
Класика інша, там багато описів. Адже люди не так багто мандрували, не бачили пізнавальних програм, не читали модні журнали з картинками, не переглядали тисчі світлин. І тому не могли розвивати свою фантазію, так як сьогодні можемо ми.
Література сьогодення не потребує такої об'ємної описовості і пояснювань, адже читач, на мою думку, отримає більше задовллення, якщо буде уявляти собі щось, близьке собі. Щось, що він розуміє, про що мріє. Або з чим категорично не погоджується ;)
Гарно написано:)
Олеся, Дякую!)
Стиль викладення сподобався однозначно.
Щодо змісту - приведу порівняння. Купили ви біляш, починаєте їсти: тісто смачне, запах м'яса присутній, зараз вже і начинка піде. Раз, вкусили, два, три - біляш закінчився, а від м'яса тільки й було, що запах. Хочеться ще одного біляша, щоб добратись таки до м'яса.
Так і у вас: інтригу створили, сюжетні лінії позначили, почалася зав'язка, і тут кінець. Виникають думки про продовження або деталізацію.
Думаю, що це через обмеження обсягу в 60 тис символів. Як не крути, а тут особливо не розженешся.
Бажаю подальших успіхів
Ярослав, Дякую, повністю погоджуюсь з відгуком.
Чому претензії до сюжету? Як на мене, сюжет простий: діти погрались у містику, гра вийшла не дитяча. Звісно, нічого надзвичайного у творі нема. Але він цікавий. Що ще треба?
vanessa kurmanovska, Гадаю, дуже багато) Практики...
Дякую!
Твір досить складний для сприйняття. Багато переплетінь сюжетних ліній, які постійно переключають увагу то на одне, то на інше. Цікава легенда про Львів, я такої ще не чув. Це справжня легенда, чи вигадана вами?
Arkit, З Триоким я познайомився в Аланії, на відпочинку. Він жив тут в одному з дешевих готелів. І чомусь полюбляв той самий пляж, що і я. Тут хвилі високі, і різкий кам'янистий берег. Тож людей практично нема. Можна спокійно лежати під турецьким сонечком, слухати шум моря, і щось робити. Або не робити нічого.
Говорили про різне.
Та коли Триокий почав розповідати цю історію про Львів, моє улюблене і направду, в усіх сенсах, чарівне місто, я не втримався, дістав з рюкзака блютуз-клавіатуру і став нотувати.
Якось так ;) Дякую за відгук!
Дуже, аж дуже багато питань до твору. Надіюсь, далі буде.
D E Mon, Однозначно. Готую другу частину під назвою "Останній шанс Чорного Бургомістра". Дякую за відгук.
Захопило з першого ж речення. Люблю таку соковиту та насичену літературу. Після прочитання виникла лише одна думка: "Хочу ще", тому й прошу не зупинятися. Щонайменше один відданий читач у тебе є
Nazarii Lazur, Я на це сподівався) дуже)
Хочу сказати, що ви класно розповідаєте. Ви стовідсотковий письменник. А от сюжет незрозумілий, у мене складається враження, що тільки ви розумієте, про що пишете. Я щиро бажаю вам успіхів.
ПерсеФона, Ааа... Когнітивний дисонанс (
Якщо не слухати порад, то і Вашої поради "не слухати порад" не слід слухати...
Якщо серйозно - щиро вдячний за добрі і мудріі слова.
Початок з 10 глави - це не глюк)
Читати треба в такому порядку, як і подається - номерація частин в зворотному відліку.
Тобто почати з 10 і закінчити 0.
Сашко Неписьменний, Постараюсь розкрити тему в циклі, дякую за відгук
Весела штука) зацінив
Остап АПонесло, Навзаєм зацінив ваш нікнейм ))))
Гарно написано, мені сподобалось...
Roman Novichevsky, Вельми вдячний ;)
Очікував підсвідомо щось як у "Код Да Вінчі" є)))
Але ні.
Цікаво, нестандартно.
Віктор Грець, Видалився мій коментар, чи я сам випадково, чи модератори...
Ну, суть в тому, що я вдячний за відгук :)
Деякі частини затянуті, але загалом сподобалось, дякую.
Михайло, Вам спасибі )
Але ж круто) Щойно дочитала - і досі не впевнена, чи "встигла" за всіма перверзіями світів і особистостей. Але почуття гумору і стиль письма все перекрили. Дуже круто, дуже дякую)
Оля Зінченко, Величезне спасибі за надихаючий коментар :)
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати