Хіморода

Вона нахилилась над рисунком, обережно поклавши праву руку з олівцем на папір. Хоча до листа доторкався тільки кінчик її мізинця, а сама кисть була піднята, щоб не залишати на рисунку плям, не змазувати його. Тонкі пальці Агнеси обережно пересувались по кресленню,ніби це був зовсім не папір, а тіло пацієнта на хірургічному столі. Чіткі, обережні рухи поступово, по міліметру заповнювали білий лист. Єремій заворожено слідкував за усима діями, навіть забував кліпати і дихати. Хлопець хвилювався і не знав, чи йому нахилитися ближче, чи віддалитися.

"Що коїться? Щось наче щимить у серці..."