У цій книзі не буде вигаданих героїнь, закручених сюжетів чи довгих, важких текстів. Ця книга — короткі записи з дівочого щоденника дорослих дівчаток, який ведеться вночі, коли стихає весь світ. Я не збираюся говорити тобі: «Дивись, ось так правильно жити». Не хочу повчати, лікувати, аналізувати чи в чомусь тебе переконувати. У кожної з нас свій біль, свій шлях і свій рахунок із цим життям.
Я просто хочу тихенько сісти поруч із тобою, поставити між нами маленький ліхтарик і тихо сказати:
«Я не знаю, якою буде твоя подальша дорога. Але, можливо, на цих сторінках ти раптом побачиш себе. І якщо тобі зараз дуже темно... ось, візьми, тут є трохи світла. А далі... далі ти обов'язково підеш сама».