Запис 6. Вона відновлювала сбе...

Запис 6 ( 26 жовтня)

Вона відновлювала себе…

Це не було схоже на гучне свято чи миттєве зцілення. Радше нагадувало повернення до давно забутих, але таких рідних звичок.

До улюбленої книги, яку колись давно прочитала залпом, поспішаючи дізнатися фінал.

А тепер розгортала її знову, вмощувалася в затишному кріслі й читала зовсім інакше. Не кваплячись. Абзац за абзацом. Затримувалася на окремих реченнях, перечитувала їх по кілька разів і раптом відкривала для себе глибину, якої раніше не помічала. Можливо, тому, що колись надто поспішала, щоб просто побути з прочитаним.

Відновлення стало для неї можливістю нарешті зупинитися. Завмерти посеред кімнати й зробити глибокий вдих. Подивитися вранці на небо, здивуватися його кольору. Увімкнути улюблену мелодію і дозволити звукам заповнити простір навколо. А потім — несміливо почати рухатися в такт.

Вона знову вчилася не поспішати. Не вимагати від себе негайних змін. Не намагатися встигнути все й відповідати чужим очікуванням.

Вона вчилася насолоджуватися моментом. Смакувати життя не захлинаючись, як колись, коли намагалася всім догодити, усе встигнути й наздогнати чужі сценарії.

Тепер — потроху. Маленькими, свідомими ковтками, помічати нові відтінки звичного. Відчувати радість у тому, повз що раніше пробігала, не озираючись.

Вона повертала собі не просто звички, не просто маленькі задоволення.

Вона повертала собі смак до життя. І, здається, потроху починала повертати смак до самої себе.

********************************************

Від мене до тебе.

Світло ліхтарика.

Я підсвічую. Ти бачиш. Ти відчуваєш.

*************************************************

Відновлення — це НЕ завжди рівний процес. Інколи ти знову берешся за улюблену справу й не відчуваєш задоволення. Вмикаєш музику, але не танцюєш. Виходиш на прогулянку, а радості немає.

І це теж нормально.

Важливе розуміння, якщо сьогодні ти не відчуває колишнього задоволення, це не означає, що з тобою щось не так.

Швидке відновлення — це ще й пастка завищених очікувань від себе.

Давай розглянемо приклад:

Жінці погано. Вона виснажена, не відчуває радості, не має сил навіть на те, що раніше любила. І вона шукає допомоги. Хоче нарешті вибратися зі свого стану.

А їй кажуть: розбуди свою жіночу енергію! Зміни мислення! Полюби себе! Почни діяти! Зроби ось це, потім ось те — і твоє життя заграє новими барвами!

І жінка хапається за ці обіцянки, бо їй дуже хочеться, щоб стало легше. Вона мобілізується. Надихається. Кілька днів щось робить, щось змінює, намагається жити по-новому.

А потім сили знову закінчуються.

І ось тут починається найболючіше. Бо до попередньої втоми додається розчарування. Вона ж так старалася! Їй же дали інструменти! Іншим, здається, допомагає. То, може, справа в ній? Може, вона недостатньо старається, недостатньо хоче, недостатньо правильно все робить?

І замість того, щоб допомогти собі, вона починає звинувачувати себе ще й за те, що не змогла відновитися.

Універсальна обіцянка миттєвого щастя може бути дуже несправедливою до людини, яка виснажена й потребує часу, а не чергового завдання.

Тому, люба моя.

Відновлення — це не новий проєкт, у якому треба виконати план і показати результат.

Ти починаєш відновлюватися тоді, коли перестанеш вимагати від себе негайного результату.

Не вважай невдачею,коли ти дозволила собі прочитати тільки кілька сторінок і відклала книгу. Увімкнула музику, але сьогодні не захотілося танцювати. Вийшла на прогулянку й повернулася додому без піднесеного настрою. Або пішла у спортзал з настроєм «порвати» всіх, а замість цього плюхнулася на лавку і просиділа там цілу годину.

Сьогодні ти відчула радість. Завтра знову втомилася. Післязавтра захотіла побути на самоті.

І це теж рух.

Мабуть, я висловлю думку, яку ти не чекаєш від мене почути:

Бувають ситуації, коли одного усвідомлення не достатньо. Іноді потрібна й допомога фахівця, підтримка близьких або зміни в обставинах життя. Не все можна виправити самими роздумами чи новими звичками. Але це вже інша розмова...

А зараз - Обійми себе за плечі. Ти вчишся жити своє власне, вільне життя.

« Я дозволяю собі смакувати кожну хвилину свого життя і повертати свій власний колір».