Від автора

Дорогі мої читачки…

Сьогодні я перегорнула ще одну сторінку свого щоденника.

Ми разом пройшли шлях від втрати себе до повернення. Говорили про те, як можна загубитися серед щоденних «треба», як поступово почати чути власний голос, збирати себе по намистинці й повертати смак до життя.

Але перегорнута сторінка — це ще не кінець історії.

Це зовсім не означає, що я більше ніколи не повернуся до цих тем. Адже ми змінюємося. Те, що сьогодні здається зрозумілим, завтра може відкритися нам з іншого боку. А запитання, на яке, здавалося б, ми вже знайшли відповідь, іноді повертається — не для того, щоб знову нас заплутати, а щоб допомогти побачити щось нове.

Тож попереду будуть інші сторінки. Нові роздуми, нові теми, нові маленькі відкриття. Можливо, зовсім несподівані. А можливо, про щось таке знайоме, що ти раптом упізнаєш у цих рядках саму себе.

Я не знаю наперед, про що писатиму завтра. Та знаю, що хочу й далі залишати тут місце для щирості, для запитань без готових відповідей, для наших маленьких усвідомлень і тих моментів, коли раптом стає трохи легше дихати.

Дякую, що були зі мною на цих сторінках. За те, що читали, впізнавали себе, ділилися своїми думками й дозволяли моїм словам ставати частинкою ваших історій.

Ми не зобов’язані назавжди залишатися тими, ким були на попередній сторінці. І не мусимо мати відповіді на всі запитання, перш ніж перегорнути наступну.

Тож не прощаємося.

Просто перегортаємо сторінку.

Обіймаючи себе за плечі. І беручи себе з собою. 🦋

Ваша Марта Терен.