Надія помирає останньою

— Я ТЕБЕ КОХАЮ!
Пролунало з його вуст, і я ошеленіла за секунду від його слів. В раз запанувала тиша, і лише прохолодній осінній вітер, шарудів пожовклим листям.
Я хотіла поскоріше розірвати цю тишу, але як?
Що відповісти? Як сказати що я кохаю іншого? І чи на справді його кохаю?
Не впевненно я підняла погляд на хлопця, який так і очікував мою відповідь. Схвильованний він стояв з опущенною головою, інколи піднімаючи невпевнений погляд, але відразу опускав його.
Я так і продовжувала стояти і дивитись на свого однокласника, який тількі що признався мені у каханні.
Раптом тиша перервалася і залунав дзвінок, що означало кінець шкільного дня.
Через секунду, ми опинилися між дітьми. Мені захотілося втікти, тому поглянувши йому у віччі перед тим як піти, все що я сказала це одне слово
—Пробач