Частина 1

На дворі було спекотно, хоч і на годиннику була лише сьома. Шкільний автобус був переповнений дітьми, тому було ще більш спекотніше і мені час від часу доводилося щільніше притулятися до холодної спинки крісла. 

В думках було лише одне

"КЛЯТЕ ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ".

Я не на виджу школу, особливо в цьому році, коли через війну мені довелося перейти до нового класу.

Сидячі на місці, я міряла всіх поглядом. 

Дехто був веселим, говорив з усіма та намагався підтримати розмову. Інші навпаки нахмурені не виспані, сиділи мовчки дивлячись кудись у вікно та думаючи за своє.

Раптом увагу всіх привернула музика яка почала грати на весь автобус. 

В кінці автобуса де сиділи "старшакі", почала лунати музика схожа на реп, з колонки.

Ще цього бракувало, подумала дівчинка і відкинула голову назад, заплющила очі.

На щастя через п'ять хвилин автобус загальмував, а це означало, що ми прибули на місце. Вискочивши з автобуса, я почала вдивлятися в усе.

Невеличка школа з такою ж невеличкою територією, та багато дітей які йшли по своїм справам.

Я підійшла до входу і зупинилася, що б дізнатись в якому кабінеті мій "новий" клас, як раптом хтось болісно штовхнув мене в плече, що мій телефон випав з руки. Схопившись рукою за плече, та зашипівши від болю, я підняла погляд. Переді мною стояв хлопець, приблизно моїх років, доволі красивий, не сильно високий, у звичайній білій рубашці та темних джинсах. Він дивився не на мене, а кудись у перед за мою спину. Не витримавши я йому випалила..
— Дивись куди преш!
Незнайомець зробив єхидний вираз обличчя і дивився мені прямо в очі.
— А ти не стій як валина.  
— Що? — мої очі округлились від обурення, і тільки я хотіла сказати щось у відповідь, як почула що по заду хтось кричить.
— Он ти де! Я тебе по всій школі шукаю — підійшов якийсь хлопець, напевне однокласник цього придурка. Він почав витріщатися на нас, спочатку на мене, а потім поглянув на свого друга — ти чого тут стовбичиш?
— Да на стіну тупу тут наткнувся..
— Пельку закрив! — почувши його слова, я розійшлася не на жарт, руки так і просилися вмазати йому, по його дурнуватому лицю!
— Вона ще й огризається — хмикнув "придурок" і нахилившись до землі підняв мій телефон, який весь час лежав на асфальті.
— Тримай.. — єхидно промовивши він тикнув мені телефон — треба ж народитися такою необережною.
Він махнув головою своєму другу, і вони зайшли в середину до школи. Поглянувши на свій телефон і побачивши побитий екран, я крикнула йому у спину.
— ІДІОТ!!!