Ілюзія Світла

Мія звикла жити в тиші, яка не тисне.
У домі, зібраному з дрібниць.
У стосунках, де любов виглядає як уважність, стабільність і спокій.
Вона будує стратегії для брендів і не ставить під сумнів те, що працює. Її життя впорядковане, логічне, без різких кутів. Поруч — чоловік, який завжди знає, коли подати каву, і друг, який з’являється з солодощами саме тоді, коли вони найбільше потрібні.
Усе виглядає правильно.
Усе виглядає безпечно.
Але деякі речі не ламаються одразу.
Вони тріскаються повільно — так тихо, що це легко сплутати з турботою, з любов’ю, з близькістю.
Це історія про звикання, яке маскується під щастя.
Про минуле, яке вміє чекати.
І про те, як іноді найнебезпечніше — це не темрява, а світло, до якого ти поступово пристосувався.
Бо не всі тріщини видно одразу.