Запоріжжя, осінній вечір. Ярослава, лікарка-гінеколог, забула вдома гаманець, і на автобусній зупинці знайомиться з незнайомцем зі старим портфелем. Розгублена, вона називає себе чужим іменем. Він просто дає їй гроші й залишає номер.
Книга про те, як ім’я стає долею, як мовчання буває і захистом, і в’язницею, і про кохання, що проростає повільно, як дерево крізь камінь. Про Запоріжжя, яке пахне липами. Про портфель, у якому ховається ціле життя, поки хтось не наважиться прочитати його вголос.