Олена Журавська щодня вислуховує історії, які люди не завжди наважуються розповісти навіть найближчим.
Одного вечора в приймальні клініки знаходять темно-синій блокнот із віршами. Олена відкриває його, щоб знайти ім'я власниці. Але замість цього починає читати.
У рядках про кохання, самотність, втрати й надію їй вчуваються голоси власних пацієнток. Поступово звичайна цікавість перетворюється на пошук невідомої авторки. І Олена не відразу помічає, як цей пошук починає впливати на її роботу та стосунки з людьми.
А тим часом життя триває: хтось чекає дзвінка з фронту, хтось переживає розлучення, хтось намагається навчитися жити для себе.

Кому належать вірші? І чи маємо ми право знати про людину більше, ніж вона сама хоче розповісти?