Із синього зошита

1

...Твої пальці - це ноти
Моє серце - це струни
Твоя гамма для всіх
Однаковою буде...
Я не знаю чи стерплять
Мої струни цю фальш
Але грай до кінця
Мені серця не жаль...

2

Я пам’ять свою не знайду до кінця:
Забула твій погляд і звички,
Цей побут, цей час - без жалю, без прикрас
Минуле бере у кавички...
Без нас

3

Світанок спить. Я разом з ним
Ві сні шукаю свій мотив
Свій ритм шукаю — хтось поможе
Знайти чуже на мене схоже...

4

Блукала між Раєм і Пеклом,
Зустрівши тебе — я змінилась,
Бо ти показав як літати без крил,
І ти дотягнутись до зорі зумів...
Зумів дотягнутись, а мене лишив...
Блукати між Пеклом і Раєм.. у сні.

5

І зорі сяють не так,
І сонця проміння не те –
Все золото й діаманти
Мені не замінять тебе
Ві сні я з тобою зустрінусь
Зрадію, тебе обніму…
Але досвітанку я вкотре
Втрачу надію свою

6

Слова, слова, пусті слова в холодному серці,
де більше нема і натяку на кохання
Що зможуть змінити востаннє?

7

Я ніколи не буду казати,
Що з тобою мій світ буде кращим,
Але поки ти любиш мене
Я ніколи тебе не залишу
Я зітру з твого серця іншу
Не віддам їй ніколи тебе…
Поки серце палає вогні
До останнього буду з тобою
Хоть би що там казали вони
Між собою

8

З тобою, з собою друга я
Залишилась маска

9

Сльози, мої сльози,
Перли у намисті
Кинуті на шлях
Камінці іскристі
Їх оправа срібна
То нічний мій жаг
Місячне проміння,
Що турбує в снах

10

...Ще одна птаха вирвалась з клітки,
З в'язниці моїх міркувань,
І вільною стала, і сильною стала,
звільнившись моїх страждань...

«Навіщо та воля тобі» -
Я спитала, а відповідь
Завжди одна:
«Летіти я хочу до зорів і сонця,
Поки я ще жива»

11

Я дивлюся на себе з іншого боку відблиску скла –
Хто ця людина? Що з нею сталось? Чому вона досі сумна?
 І відповідь завжди одна:
«Давай не сьогодні про це говорити,
Бажання і часу нема»