Глава 2. Зайві п'ятнадцять хвилин

Доньці знадобилася драбина.

Олена саме відкрила контейнер із супом, коли Олеся зателефонувала вдруге й пояснила, що у квартирі високі стелі, а карнизи попередні мешканці залишили, тільки зняли штори. Можна було б попросити господиню, але та мешкала за містом і приїжджати найближчими днями не збиралася. До того ж Олеся вже домовилася з подругою, що вони все повісять самі.

Драбина в Олени була. Алюмінієва, розкладна, з надщербленою пластиковою накладкою на третій сходинці. Колись її купили для ремонту, потім на ній міняли лампочки, мили вікна й діставали новорічні прикраси з антресолей. Олена відразу запропонувала приїхати та допомогти.

Донька нагадала, що мати обіцяла завітати в суботу. Зараз їй потрібна тільки драбина, бажано до четверга. Орендувати машину заради цього безглуздо, тож вони могли б зустрітися десь дорогою з роботи. Після кількох хвилин переговорів Олена погодилася залишити драбину в знайомої, яка жила неподалік від нового помешкання.

Розмову вже можна було закінчувати, але Олена все-таки поцікавилася, чи вистачить у квартирі місця для письмового столу. Старий Олеся збиралася продавати, а працювати десь потрібно.

Донька пояснила, що купила невеликий стіл із регульованою висотою. Замовила ще минулого тижня. Так само, як лампу, стілець і полиці для книжок.

За п'ять хвилин Олена дізналася про нову квартиру більше, ніж за всі попередні розмови, але нічого з цього не було новиною для Олесі. Вона вже виміряла стіни, склала кошторис і навіть знайшла майстра, якщо знадобиться щось прикрутити.

Можна було порадіти, що донька така самостійна. Олена й пораділа. А тоді зловила себе на бажанні запитати, навіщо взагалі потрібна драбина, коли є майстер.

Вчасно промовчала.

Після дзвінка суп виявився ледь теплим. У ньому було забагато моркви й зовсім мало м'яса. Олена доїла половину, другу накрила кришкою, а на серветці записала великими літерами «ДРАБИНА» й приклеїла до монітора.

О пів на третю Віра зазирнула до кабінету й повідомила, що Ірина вже чекає. Прийшла раніше, бо вдома нарешті нікого не було, а просто сидіти в машині здалося їй марнуванням часу.

Олена попросила передати, що запросить її за кілька хвилин.

Коли двері зачинилися, вона згадала, що в п'ятницю Ірина перенесла консультацію через молодшого сина. Тому робочий розклад сьогодні довелося змінювати, пересуваючи вільне вікно між іншими прийомами.

Віра залишила в примітках до запису лише два слова: «Сімейні обставини».

Зазвичай за ними ховалося значно більше, ніж люди хотіли пояснювати адміністраторам.

Ірина увійшла з чималою сумкою через плече та пластиковим пакетом, у якому лежали дитячі спортивні штани й самотній кросівок.

Пакет вона поставила біля крісла й одразу пояснила, що це не сміття. Молодший син учора забув форму у школі, сьогодні вона забрала її в охоронця, але другий кросівок кудись подівся. Учителька фізкультури вже перевірила роздягальню. У класі теж шукали. Можливо, хтось випадково забрав із собою.

Ірина збиралася після консультації заїхати до магазину. У спортивному взутті син ходив лише на фізкультуру, тому купувати нову пару заради одного уроку було шкода, але вранці знову сваритися з учителькою вона не хотіла.

Олена запросила її сісти. Це була друга зустріч, і жінка ще не звикла до кабінету. Минулого разу вона майже годину просиділа в куртці, пояснивши, що їй зручніше не роздягатися: раптом доведеться швидко йти.

Тепер куртку зняла, але залишила на колінах телефон.

Ірині було тридцять три. Вона працювала у відділі закупівель меблевої компанії, виховувала двох хлопців і допомагала матері, яка відновлювалася після операції на кульшовому суглобі. Її чоловік часто їздив у відрядження, доставляючи обладнання та матеріали. Коли бував удома, брав на себе частину господарських справ, але саме останні пів року робочих поїздок побільшало.

Ірина не скаржилася на чоловіка. Принаймні так почала розповідь. Він добре заробляв, любив дітей, не пив, ремонтував усе, до чого доходили руки. Нещодавно сам полагодив пральну машину, а заодно поміняв кран у ванній.

Проблема полягала в тому, що кран вони планували міняти ще навесні, а пральна машина зламалася в суботу, коли Ірина вже завантажила брудну білизну. Майстер міг приїхати лише в понеділок. Чоловік мав вихідний, але до обіду відсипався після дороги, тому розбирав техніку ввечері. А в Ірини на цей вечір були зовсім інші плани.

Утім, про плани вона говорила неохоче.

Після попередньої консультації Ірина спробувала змінити режим дня. Встановила нагадування лягати раніше, прибрала зайві справи з календаря й перестала відповідати на робочі повідомлення після десятої. З останнім вийшло не зовсім: керівник надіслав термінове уточнення щодо замовлення, і довелося відповідати. Але загалом вона старалася.

Спала не набагато краще. Засинала від утоми, а потім прокидалася о третій або четвертій. Іноді згадувала, що не оплатила рахунок чи забула передати бухгалтерці документи. Частіше лежала без сну, хоча нічого конкретного її не турбувало.

Олена уточнювала, як змінилися апетит, настрій, здатність працювати та відпочивати. Ірина відповідала старанно, ніби від її точності залежала оцінка за складний іспит.

Останнім часом їй стало важко зосереджуватися. Могла відкрити робочий файл і кілька хвилин не розуміти, навіщо. Двічі забула передзвонити клієнтам, чого раніше майже ніколи не траплялося. Колега порадила взяти відпустку, але Ірина відмовилася. У листопаді планувалася велика поставка, а після неї почнеться передноворічний сезон. Тож краще потерпіти до січня.

Олена поцікавилася, коли востаннє жінка відпочивала кілька днів поспіль.

Виявилося, в серпні вони їздили з дітьми до родичів у Черкаську область. Три дні провели біля Дніпра, смажили рибу, ходили на ринок. Ірина навіть сфотографувалася з молодшим сином на тлі води, але фотографія їй не сподобалася. Виглядала втомленою.