Ну що, мої любі. Другий «Прочитай мене» офіційно все.

І я зараз дивлюся на все, що назбиралося за цей марафон, і думаю: бляха, а непогано ми так почитали.

У нас було 19 книг. Абсолютно різних. Від романтики й затишного Різдва до зомбі, хорору, слов'янських богів, космосу, драконів, психології, Китаю XVII століття і Франції часів Людовика XIV. І початкова умова була доволі проста: прочитати щонайменше п'ять розділів двох книг, залишити нормальні коментарі, підтримати автора і, за бажанням, написати блог.

Але в результаті хтось прочитав рівно необхідне, хтось пішов далі, хтось дочитав усе доступне, а хтось узагалі дочитав книгу повністю. І от саме заради цього я, мабуть, і люблю такі марафони: тебе рандомом можуть засунути в книгу, яку ти сам ніколи б не відкрив, а через кілька днів ти вже сидиш і чекаєш продовження.

І замість того, щоб я сама розповідала, якими були ці 19 книг, залишу тут шматочки того, що про них написали самі марафонці ❤️

«Секрети Північного моря» — Пацюк Червоній

Тут читачам дісталися детектив, кілька POV і легендарна Оса, яка, здається, має всі шанси пережити сам марафон у нашій пам'яті.

«Найбільше мозок буксував не від самої загадки, а від сцен, що іноді буквально переживають самі себе ще раз — тільки з іншого ракурсу й новими деталями».

І моє улюблене:

«Зате домашня оса Оса тепер, боюся, житиме в моїй пам’яті довше за половину персонажів».
 

«В'ячеслав» — Ірина Скрипник

Тут уже пішли ігри, керування персонажем і питання, від якого можна нормально так зависнути:

«Цікаво, а може ми теж персонажі якоїсь гри, а чому б і ні».

І ще:

«Книга затягує з перших сторінок».

«Знищ мене красиво» — Ксенія Терещенко

Віві та Даміан викликали... скажімо так, емоції. І точно не залишили читача байдужим.

«Історія про жахливе дитинство Віві... зізнаюсь, мене зачепила. Я поспівчував героїні».

А щодо Даміана вердикт був максимально конкретним:

«Чесно кажучи, не дуже мені подобається Даміан і хай він краще з балериною залишається».

«Операція “Врятувати подругу”» — Елевонда Евермонт-Еліведо

Тут у нас корейські дорами зустріли магічну академію, любовний трикутник і розслідування друзів.

«Absolute cinema! Ця зав'язка зробила мій вечір!»

І ще прекрасне:

«Героїня просто скарб! Зустрічатися з рандомним тіпом — те що треба. Він добрий, вочевидь... і.. добрий — треба брать!»

«Наша отрута» — Дана Новак

А тут особливо багато говорили про атмосферу і той контраст між домашнім теплом та зовсім не теплим світом навколо.

«Все ще кафую від ваших описів, прямо занурюють в атмосферу».

І:

«А похмура атмосфера кабінету, де ламають людські душі, пробирає до дрижаків своєю буденністю».

Причому після марафонських п'яти розділів книгу вже збиралися читати далі — а оце для мене один із найприємніших результатів.

«Le Roi Soleil» — Елана Чунту

Так, мою Анну теж віддали на розтерзання рандому))

І мене дуже потішило, що серед усього Версаля, чоловіків, квестів і спроб не здохнути увагу забрала... Система.

«Найцікавіше спостерігати за її стосунками з системою».

А інша читачка дуже точно описала саму суміш:

«Книга поєднує в собі сучасний попаданський роман-квест... та пригодницький/авантюрний роман власне в стилістиці епохи Короля-Сонця».

Що ж, Анно, вітаю. Твої стосунки із Системою офіційно цікавіші за частину любовних інтересів))

«Прокляття Марени» — Машер Епін

Оця книга для мене взагалі стала окремим приколом, бо я сама колись залізла у слов'янську міфологію зі своєю «Моровицею». Тому читала і періодично ловила знайоме: Права, Ява, Нава, обряди, боги — ооо, я теж у це колись закопувалася))

«Міфологія тут не просто служить красивим тлом — вона поступово стає частиною самої історії».

А ще дуже сподобалося:

«Знайомі образи не діляться просто на “добрих” і “темних”, а мають свою історію, почуття й причини стати такими, якими їх пам’ятають».

Я, на жаль, почала читати надто пізно й не встигла пройти стільки, скільки хотіла, тому повноцінну рецензію не робила. Але до цієї історії ще повернуся.

«Крихітко, біжи!» — Іванка Сокіл

А тут рандом вирішив, що нам недостатньо просто читати і треба трошки нервово озиратися.

«Атмосфера така, ніби ще хвилин десять — і приїде або швидка, або патологоанатом, або всі разом».

І більш серйозне враження:

«Тут є напруга, темна атмосфера, герої, яких складно одразу розкласти на “хороших” і “поганих”, і достатньо запитань, щоб хотілося читати далі».

Окремий відгук на перші п'ять глав теж назвав книгу психологічним трилером із кримінальною лінією та відзначив, що вона одразу кидає читача в погоню.

«Терапія спогадом» — Ейларіс Вальєн

Ця книга, на жаль, стала ще й центром найнеприємнішої ситуації всього марафону. До цього я повернуся нижче, а тут залишу саме читацьке враження.

«Велика кількість образних, красивих речень, алегорій та порівнянь... дещо відволікає від сюжету, який повзе повільно, акцентуючи на деталях, а не на динаміці».

І водночас сама зав'язка — психолог, яка допомагає іншим і мусить повернутися до власних витіснених спогадів — явно дала читачам про що подумати.

«Гра в квача. Біжи, поки живий» — TeyLemishNock

Зомбі. Гра. Завдання. Каріна, якій у якийсь момент рюкзак уже був менш потрібен, ніж нормальні чоботи))

«Подобається атмосфера: гнітюча й реалістична».

А далі книга виявилася не тільки про ходячих мерців:

«Зомбі описані правдоподібно, але протягом оповіді розумієш, що ходячі мерці — не основна загроза».

І ще один випадок, коли обов'язковий мінімум перетворився на «я це ще дочитаю».

«Полювання на любов» — Вень Чжулун

Китайське фентезі, помста, заклинателька Лісу і «кролик», який виявився зовсім не таким простим, як планувалося.

«Мрійливий, добрий юнак здається легкою здобиччю, але в результаті Лісу, схоже, сама потрапляє у власну пастку».

А головне:

«Цікавість узяла гору, і я не обмежилася п'ятьма розділами. Книгу дочитала».

Оце, власне, все, що треба знати про те, чи спрацював марафон ❤️ Один із блогів про книгу також відзначав китайське фентезі, романтичну лінію та темні елементи.

«Коли згасне Ніч» — Шепіт Місяця

Людина, яка зазвичай не дуже любить космічну фантастику, отримала космічну фантастику. Рандом у своєму репертуарі.

І що в результаті?

«Книга мене зацікавила набагато більше, ніж я очікувала».

А ще:

«Найбільше зачепила сама ідея світу — кристал, який колись тримав рівновагу, його розкол і поява темряви».

Окремий марафонський відгук теж відзначав саме масштаб світу, суміш фантастики, технологій і давніх таємниць.

«Котик для Вищого» — Анастасія Газе

Любомир і Кет, вітаю: вашу хімію помітили всі))

«Книга затягує, і мені подобається хімія між ними, хоча вони про це ще не знають».

І ще:

«Не дуже полюбляю фентезі, але мені зайшло. Дуже легко читається».

Я сама теж читала цю книгу в межах марафону й зупинилася раніше, ніж хотіла, але точно не тому, що історія не зайшла. Навпаки, мені дуже сподобалися Кет, Любомир, їхні підколи та розслідування, і я вже писала, що до книги ще повернуся.

«Ціна за п'ять душ» — Ірина Скрипник

Одна глава. ОДНА.

І майже всі після неї сказали приблизно одне: а де решта?!

«Коротка історія, але встигла і зацікавити, і добряче так нагнати мотороші».

І прекрасне:

«Шкода, що так коротко. Як на мене — хороший тизер — подумайте над тим, щоб випустити повноцінну історію».

Тобто офіційний колективний запит марафону: дайте людям продовження))

«Драксарія: Ехо Безодні» — Ксенія Терещенко

А тут у нас, здається, народився не відгук, а дисертація ?

Серйозно, книгу розбирали через страх, психологію персонажів, Академію як систему, Кайрена, Торіка, Рейнара, сни, польоти, травму і те, що взагалі відбувається з людиною, коли виживання стає нормою.

«Я не знаю, чи можна після одного розділу вже говорити про те, що книга мене “затягнула”, але тут у мене саме таке відчуття».

А через кілька глав думка вже була така:

«Головним випробуванням розділу стали не польоти на драконах. Вони лише зовнішня частина того, що відбувається».

Оце я розумію — людина прийшла прочитати п'ять глав))

«Кайдани у спадок» — Драконокрила Ешу

Ще одна книга, де «прочитаю необхідне» закінчилося тим, що читачка прочитала весь доступний текст.

«Анарієта стала для мене головною причиною читати далі».

І, мабуть, найкращий підсумок:

«Я вже давно могла зупинитися після необхідних для марафону розділів, але не захотіла».

Оце для мене буквально маленька перемога марафону.

«Дружина за контрактом. Дракон не додавався» — Елана Чунту та TeyLemishNock

Наша з Tey спільна дитина теж потрапила під марафонське читання. Причому саме ця книга в процесі залишилася без одного з читачів, тож її підхопили вже після старту марафону.

І, судячи з відгуку, Вікторія поводилася рівно так, як і мала: прийшла в чуже життя й почала методично ламати Каелу нервову систему))

Мені особливо сподобалося це формулювання:

«Замість керованої маріонетки він [...] фактично приводить у власне лігво дикого звіра з відмичками замість зубів».

А ще — дуже точний опис того, заради чого ми взагалі будували їхні стосунки:

«Герої не переходять від ненависті до великого кохання за дві сторінки».

І окремо приємно, що за всім нашим дурдомом із корсетами, рознесеними меблями, контрактами та взаємним бажанням придушити одне одного читачка побачила не тільки романтичну лінію:

«За гумористичною оболонкою поступово вимальовується нормальна придворна інтрига».

Ну і так, найбільше мене потішило, що після прочитаного залишилося бажання стежити далі за тим, коли їхній “ідеально продуманий” фіктивний шлюб остаточно перестане бути фіктивним. Бо ми з Tey теж уже давно сидимо й дивимося на цих двох приблизно з таким самим питанням ❤️

«Тиждень до Різдва» — Анастасія Пармська

Тут рандом нарешті дав людям трошки затишку. Ну... відносного затишку, бо чоловіки все одно примудряються викликати питання))

«Мені подобається ця історія зі старими листами. Ми і справді часто забуваємо, що наші бабусі і дідусі колись були молоді та мали любовні пригоди».

І фінальне:

«Хороша книга, спокійна. Читайте і посміхайтесь».

До речі, окремий марафонський блог теж починав саме з цієї книги й відзначав атмосферу маленького містечка, спадок бабусі та знайомий мотив повернення до будинку, який героїня збиралася продати.

«Чи кохаєш ти мене?» — Елевонда Евермонт-Еліведо

І наостанок — двоє людей із категорії «два чемодани без ручок»))

«Щось вони обидва, як ті два чемодани без ручок: і нести важко, і кинути ніяк не виходить».

А в підсумковому враженні дуже сподобалося інше:

«Книга поміж іншим піднімає філософське питання про світ і вибір».

І фінальна рекомендація була чудова:

«Ідеально для дощового осіннього дня!»

А тепер трохи не про книги

Без пригод другий марафон, звісно, пройти не міг.

Посеред марафону сталася ситуація між Іриною Скрипник та Ейларіс Вальєн після відгуку на «Терапію спогадом». Я не хочу зараз знову розбирати, хто кому що сказав, хто був правий і хто винний — цього всього нам тоді вистачило.

Для марафону наслідок був цілком практичний: одна учасниця вибула, і чотири книги залишилися без запланованого читача. Довелося терміново шукати заміну на «Нашу отруту», «Терапію спогадом», «Драксарію: Ехо безодні» та «Дружину за контрактом. Дракон не додавався». І от за що я реально хочу подякувати — людей знайшли. Анастасія Пармська взяла «Нашу отруту», Вень Чжулун — «Терапію спогадом», TeyLemishNock — «Драксарію», а Ксенія Терещенко — «Дружину за контрактом».

І от це для мене важливіше за сам срач.

Бо марафон не розвалився. Книги не залишилися кинутими. Інші люди просто прийшли й сказали: я візьму.

За це вам окреме величезне дякую ❤️

А що тепер?

У нас уже було два «Прочитай мене». І я бачу сенс у самому форматі, бо результат — це не просто взаємні п'ять коментарів для галочки.

Хтось дочитав книгу повністю. Хтось прочитав увесь доступний текст. Хтось знайшов автора, якого раніше не читав. Хтось отримав величезну рецензію. Хтось почув критику. Хтось після п'яти глав вирішив залишитися з книгою далі.

І паралельно в нас нікуди не дівається наш безстроковий книжковий Тіндер — формат для тих, кому не хочеться дедлайнів і рандому. Там можна залишити свою книгу, знайти історію, яка реально зачепила саме вас, і домовитися про взаємне читання вже без «тобі випало оце, живи тепер із цим»))

Тож Тіндер живе собі далі, а от із третім «Прочитай мене» питання вже до вас.

Влаштовуємо «Прочитай мене №3»?

Після двох марафонів я вже приблизно розумію, що працює, де починається хєрня і що можна змінити в правилах. Але не хочу робити третій просто тому, що «ну два ж уже були».

Тому скажіть чесно: вам потрібен третій марафон?

Якщо так — залишаємо той самий формат із рандомним розподілом двох книг і мінімум п'ятьма розділами? Чи щось міняємо?

І ще цікавіше: хто після цього марафону реально залишив собі книгу на подальше читання? Бо для мене саме це буде найкращою відповіддю на питання, чи вся ця затія взагалі працює ❤️

Дякую кожному, хто читав. Кожному, хто писав коментарі не з двох слів. Кожному, хто робив блоги. Кожному, хто дочитав більше, ніж був зобов'язаний. І особливо тим, хто підхопив чужі книги, коли посеред марафону все пішло трохи по одному місцю.

«Прочитай мене №2» завершено.

А от чи буде №3 — тепер вирішувати вам ❤️