1 564
Анотація до книги "Крихітко, біжи!"
"— Біжи, люба, біжи!
Хейлі чула його голос — гучний, насмішкуватий, зовсім не схожий на голос людини, яку вона колись обрала собі за чоловіка. "
Сім років тому Хейлі Доусон тікала через ліс від власного чоловіка. Тієї ночі пролунав постріл. Минуле мало залишитись в Ешфорді разом з брехнею та спогадами, які краще не ворушити. Але коли доля знову зводть Хейлі з людиною, яка знає про ту ніч, старі секрети починають оживати.
Адже не дарма кажуть, що від минулого неможливо втекти.
Хейлі чула його голос — гучний, насмішкуватий, зовсім не схожий на голос людини, яку вона колись обрала собі за чоловіка. "
Сім років тому Хейлі Доусон тікала через ліс від власного чоловіка. Тієї ночі пролунав постріл. Минуле мало залишитись в Ешфорді разом з брехнею та спогадами, які краще не ворушити. Але коли доля знову зводть Хейлі з людиною, яка знає про ту ніч, старі секрети починають оживати.
Адже не дарма кажуть, що від минулого неможливо втекти.
другий шанспсихологічний трилертаємниці минулого
“«Крихітко, біжи» — напружений психологічний трилер із живими, тривожно неоднозначними персонажами; рекомендую тим, хто любить, коли небезпека ховається не лише в лісі, а й у власному домі.”
Зміст книги: 37 глав
98 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІсторію продовживатиму читати, захоплює. З приводу Лендона - на картинках він виглядає доволі брутальним, та не мій типаж. Для мене привабливі трохі інші типажі, але ми тут не на конкурсі краси. Відгук на книгу у моєму блозі. Сподіваюся відгук Вам сподобається! Коли дочитаю книгу - залишу ще й тут відгук.
Ксенія Терещенко, Дякую, чекатиму на Ваш коментар, коли дочитаєте. В історії є пастка. Початок виглядає як кульмінація) але маю надію, що Вам сподобається.
3. Ще сильніше мене вразило те, як по-різному поводяться інші персонажі. Лендон, який сміється й провокує, в цій ситуації викликає не менше напруження, ніж сам Генрі, бо його реакція показує, наскільки спотвореним стало сприйняття того, що відбувається. Те, що для Хейлі є страхом і боротьбою за спасіння, для нього ніби перетворюється на зрелище. А Різ, який вагається, але зрештою відходить убік, залишає після себе ще один дуже неприємний запитання: скільки разів людина може бачити чужу біду, розуміти, що відбувається щось неправильне, але все одно нічого не зробити? І мені подобається, що Ви не даєте на це простого відповіді, а просто залишаєте читача всередині цієї морально незручної ситуації.
Іванка Сокіл, ♥️
3. Цей розділ залишив після себе дуже тяжке відчуття. І, мабуть, саме тому він так добре спрацював на мене як на читачку: напруження тут не виникає раптово, воно поступово накопичується в кожній сцені, в словах, приниженнях, реакціях героїв, у самому відчутті небезпеки, яке дедалі сильніше нависає над Хейлі. А потім з'являється пістолет — і в цей момент усе, що до цього можна було сприймати як жорстокість, токсичність чи небезпечну гру, раптом набуває зовсім іншої ваги.
Ейларіс Вальєн, Дякую за коментар!
3. Мене особливо зачепила саме ця зміна відчуття. Поки Генрі лише говорить і поводиться агресивно, десь усередині ще залишається думка, що ситуація може зупинитися, що хтось схаменеться, що чергове зварювання не перейде певної межі. Але коли в його руках опиняється зброя, ця межа зникає. І вже зовсім неважливо, що він думає про свої дії чи як сам їх для себе виправдовує, бо для Хейлі вони перетворюються на реальну загрозу, від якої треба рятуватися. Саме тому її втеча сприймається не просто як рух від одного місця до іншого, а як відчайдушна спроба вирватися з ситуації, де чужа воля буквально стає небезпечною для її життя.
Ейларіс Вальєн, ♥️
3. І я, чесно кажучи, закінчила цей розділ із дуже неприємним відчуттям очікування. Не тому, що він був слабким чи надто важким, а навпаки — тому, що після такої кульмінації вже неможливо повернутися до попереднього стану історії. Хейлі втекла, але це зовсім не схоже на завершення небезпеки. Скоріше, на момент, коли боротьба тільки переходитиме у наступну фазу.
Тому тепер мені особливо цікаво, куди Ви поведете Хейлі далі і чи знайдеться людина, яка нарешті не просто спостерігатиме за тим, що відбувається, а наважиться втрутитися. Бо після цього розділу хочеться вже не просто дізнатися, що станеться далі, а зрозуміти, чи зможе Хейлі справді вирватися з цього кола страху та контролю. Дуже сильний, тривожний розділ, після якого наступний я точно читатиму вже з зовсім іншим відчуттям.
3. А Генрі після цього розділу для мене став набагато страшнішим не через сам пістолет, а через те, що зброя в його руках залишає оголеним його ставлення до влади над іншою людиною. Він не просто злитися — він хоче, щоби Хейлі підкорилася. І саме це відчуття контролю робить сцену такою тривожною. Особливо жахливо спостерігати за моментами, де небезпечна поведінка майже межує з дитячою впертістю, ніби людина грається з тим, що насправді може бути незворотним. Від цього сцена стає ще цікавішою, бо читач уже не може передбачити, де саме для нього закінчується гра і починається справжня жорстокість.
І я, чесно кажучи, закінчила цей розділ із дуже неприємним відчуттям очікування. Не тому, що він був слабким чи надто важким, а навпаки — тому, що після такої кульмінації вже неможливо повернутися до попереднього стану історії. Хейлі втекла, але це зовсім не схоже на завершення небезпеки. Скоріше, на момент, коли боротьба тільки переходитиме у наступну фазу.
5. Вау, у Лендона з'явилася наречена. Чомусь у мене склався в уяві його портрет як страшненького п'янички. А він у нас Денді виявляється.)))
Іванка Сокіл, Супер, дякую)
4. Охохо, оце так. У Хейлі з'явився шанс на вільне життя. Хоча думаю не все так просто виявиться, це ж тільки початок. Побачимо...
Ксенія Терещенко, Дякую за коментар)
3. Ох, її чоловік ще й коп. Такі персонажі, які вже не знають межі між добре й погано частенько дозволяють собі насильство й вдома. Залишається сподіватися, що Хейлі все таки покаже зубки.
Ксенія Терещенко, промовчу, аби не спойлерити. Дякую, що читаєте.
2. Завжди шкода, коли стосунки псуються, а люди або не вміють, або не хочуть над ними працювати. Шкода і тих жінок, які настільки не люблять себе, що терплять жахливе ставлення і ще й можуть виправдовувати чоловіка.
Ксенія Терещенко, так, шкода, у головної героїні є такий "грішок", але вона з ним впевнено боротиметься)
Вітаю. Я з марафону " Прочитай мене ". Початок інтригує. Флешбекнуло до фільма, тільки не пам'ятаю назву. Чесно, аж мороз по шкірі пройшовся коли вона бігла, немов би то я бігла.
Ксенія Терещенко, Вітаю, дякую за коментар) стало цікаво, що за фільм)
давно не чулися)
хотів тишком дочитати до кінця і потім шось сказати, але за пару глав від фрази "та за шо" не лишилося цензури. Підозрілість на підозрілості - чому мені нове пасія нагадує сімейку канібалів? малий канешно забавляє (чомусь мені здається, що скоро він творитиме капості), та ше й Різ... Йосип драний... йшла 20 глава тому не розводитиму тираду чому жінкам так подобаються "кишенькові тигри" тут ітак все понятно:Р
TeyLemishNock, так, Хейлі не надто везуча))
дякую, що читаєте та коментуєте)
Цікавий сюжет! Бажаю успіху і натхнення! З радістю підтримаю лайком! Буду рада знайомству та взаємній підписці!
Вікторія Рей, Добрий день, дякую)
на поки зупинився на 11... що я можу сказати історія доволі хороша, хоча м'ясо з зав'язки хтось обскубав до мене через те до нового хахаля закономірно пішла недовіра. не можу стверджувати про кінцівку, але якщо те що мене склалося в голові піде далі у тексті то шкода, що нерв минулого не встигне нормально вдарити далі.
Можливо я помиляюся, тому як повернусь до книги і дочитаю решту - обов'язково знюхаємося уже з розгорнутим відгуком, а на поки... прибираю руки від столу і йду далі)))
Дякую за вашу працю!
TeyLemishNock, Чекатиму ☺️
ще скажіть що смарагдова сукня має не одну власницю... мені одному стрьомно що все настільки гладко йде?
аяяяй... ну де так можна.. я навіть не знаю як далі розцінювати події - кліше чи особиста неприязнь автора... а птицю то жалко.
P.S: йшла 8 по рахунку на черзі
TeyLemishNock, я навіть не одразу допетрала, про яку ви птицю. Добре що розділ вказали - то хоч згадала) Кліше - можливо, неприязнь - нє, Різа я палко люблю ❤️ Можливо, бумеранг)
Мм... які ж видовищні посиденьки)))
Атмосфера така, ніби ще хвилин десять — і приїде або швидка, або патологоанатом, або всі разом. Генрі стабільно тримає марку людини, яку хочеться попросити вийти - бажано раз і назавжди, і бажано глибоко в землю...
TeyLemishNock, от як ви вгадали)
Тільки хотів сказати, що Різ просто пушка, як мене втиснули в цю фразу мордахою як нашкодившого кошака... треба ж таке)
Вітання з марафону "прочитай МЕНЕ".
Яка цікава пластинка... арбюзивних стосунків..?)
Шкода що за пару абзаців мені вже видали весь анамнез шлюбу Хайлі й Генрі, хотілося б почитати наскільки все пішло по причинному місці від самого початку.
P.S: sXe...
TeyLemishNock, в наступних розділах трохи уваги цьому буде приділено) Дякую за коментар
Дочитала. Одним словом- супер!
І фінал мені теж сподобався.
Спойлити не буду))
Аліс Веро, Щиро дякую ❤️
13. Мені ця глава нагадує роман Дафни дю Морьє " Ребекка". Що ж, побачим, що буде далі. Якесь відчуття, що нічого гарного для героїні..
Аліс Веро, О, Ви не перша, хто згадує Дафну дю Морьє, але думаю це відчувається саме в цьому розділі: економіка (хоча я намагалась не робити Френні жорсткою), загадковий наречений, тиха героїня - дійсно схоже)
Щодо відчуття - боюсь, Вам не здається)))
Дуже цікаво. А з сукнею щось нечисто)) Не думаю, що покоївка переплутала. Ймовірно, це подарунок))
Аліс Веро, Дякую, що читаєте і коментуєте) так, не схоже на випадковість)))
Знов ти за своє ))) Дослухала до кінця, історія чудова, Хейлі вийшла справжньою
Тетяна Бідна, Прошу ❤️❤️❤️
Офігезний детектив.
Тетяна Бідна, Щиро дякую за коментар, мені дуже приємно ❤️
Не буду писати спойлерів. Книгу дочитав. Чесно все очікував, що авторка щось візьме і напише не так. Але ні. Все чудово. Гарний психологічний трилер.
Марко Левчук, Дякую)
Дочитала цю історію до кінця! Я так вважаю що Лендон все-таки кохав Хейлі, хоч він і нікому це не показував, а в глибині душі він симпатизував їй. Тому що не будь-який чоловік згодиться навіть якщо це детектив, рятувати чужу жінку із лап якогось так би мовити бандита.. А він переживав за неї, о 3-тій ночі йому не спалося, та й до того ж розслідування було не офіційним. Ну що ж читання в рамках марафону взаємного читання завершено. Книга дочитана до кінця. Трилер виявився цікавим, більш схожим на детективне розслідування..
Адель Лантьє, Дякую, що дочитали і поділились враженнями. Не знаю щодо Лендона, от правда...) з одного боку мені здається люди такого складу характеру як він не особливо здатні на почуття, з іншого - колись в нього була Тесса, яку він по справжньому любив. Але ваша версія мені точно імпонує, хоч я в неї і не дуже вірю))
книга дуже захоплююча. дійсно справжній трилер. можу сказати що винен Вінсент чи ні але він мені не подобається. хейлі можна зрозуміти. інколи хочеться бути такою домашньою але думаю в неї це не вийде.
Марко Левчук, Дякую! Здається, я той трилер з Джулією Роберт і вусатим поліцейським теж дивилась, але вже дуже погано пам'ятаю, тільки образи в пам'яті лишились. Треба передивитись)
Продовжую знайомство з Вашою історією, і другий розділ мені сподобався тим, що після досить емоційного початку ми нарешті отримуємо можливість трохи ближче придивитися до самої Хейлі та її життя. І, чесно кажучи, саме тут я почала сприймати її не лише через те, що з нею відбувається, а як окрему людину зі своїми звичками, втомою, сумнівами й непростими стосунками.
Мені сподобалося, що розділ побудований на звичайних, навіть буденних моментах. Робота, супермаркет, побутові справи — начебто нічого надзвичайного, але саме через ці деталі Хейлі стала для мене набагато живішою. Я люблю, коли героя не намагаються постійно показувати лише в якихось драматичних ситуаціях, а дозволяють побачити його звичайне життя, адже саме тоді краще розумієш, що в нього відбувається всередині.
Іванка Сокіл, ♥️
І ось ця втома Хейлі мене дуже зачепила. Причому не лише фізична, а саме та, яка накопичується всередині, коли людина занадто довго намагається тримати все під контролем. У неї ніби є робота, повсякденні справи, стосунки, звичне життя, але водночас відчувається, що внутрішнього спокою в цьому всьому немає.
Особливо цікаво було спостерігати за її спілкуванням із Генрі. Між ними відчувається напруження, яке не потребує якихось великих сварок чи гучних слів. Навпаки, саме недомовленість змушує мене більше замислюватися над тим, що насправді відбувається між ними і скільки всього Хейлі залишає при собі.
Іванка Сокіл, ♥️
А поява Різа одразу змусила мене насторожитися. Поки що я не хочу робити поспішних висновків, але його присутність явно не здається випадковою. Мені вже цікаво, яку роль він відіграватиме в житті Хейлі та чи справді між ними може виникнути щось більше, ніж просто взаємодія двох людей.
Найбільше мені подобається, що історія поступово показує внутрішній світ Хейлі, не намагаючись розповісти про неї все одразу. Після цього розділу я вже краще розумію її втому, сумніви та певну розгубленість, але водночас питань у мене стало ще більше.
Іванка Сокіл, Цікаво)
Тепер мені особливо цікаво, куди авторка приведе її стосунки з Генрі та Різом і чи доведеться Хейлі зрештою зробити вибір, від якого зміниться все її життя. Поки що я лише на початку цієї історії, але вона вже змушує мене придивлятися до деталей і гадати, що залишилося між рядками. Тож із цікавістю рухаюся далі.
Іванка Сокіл, Будь ласка)
Чесно кажучи, перший розділ залишив після себе дуже сильне враження. Тут є страх, паніка, відчай і водночас перше відчуття, що Хейлі більше не хоче просто тікати. Мені сподобалося, що напруга тримається практично до самого фіналу, а завершення залишає саме те бажання, заради якого й перегортаєш сторінку: мені тепер дуже цікаво дізнатися, що буде далі.
Поки що я зовсім не розумію, куди авторка поведе цю історію, але після такого початку точно хочеться читати далі. Особливо цікаво, чи зможе Хейлі справді вирватися з цієї смертельної гри та чи стане цей постріл початком її шляху до свободи.
Ейларіс Вальєн, Дякую, з нетерпінням чекатиму на Ваші наступні коментарі, бо мені справді дуже-дуже цікаво, яку реакцію викличе ця історія і її герої ♥️♥️♥️
Лендон теж зацікавив мене, хоча поки що я не можу до кінця зрозуміти його роль у всьому, що відбувається. Його стриманість і певна нерішучість у такій небезпечній ситуації лише змушують мене ще більше придивлятися до нього й думати, на чиєму він боці та чого насправді хоче.
А фінал із пострілом… Ось тут я вже точно не очікувала, що розділ закінчиться саме так. Генрі падає на підлогу, і в мене після цієї сцени одразу виникло безліч запитань. Що буде з Хейлі тепер? Хто саме зробив цей постріл? Чи справді ця смертельна гра закінчилася, чи це лише початок ще більших проблем?
Ейларіс Вальєн, Лендон з нами залишиться надовго)))
Генрі при цьому викликав у мене дуже неприємні емоції. Особливо його холодні насмішки в ситуації, де людина перед ним буквально бореться за життя. Він поводиться так, ніби все це для нього якась гра, хоча для Хейлі ці секунди можуть стати останніми. Від цього його присутність у розділі сприймається ще страшніше, ніж сама зброя.
За Хейлі я переживала чи не весь розділ. Вона налякана, загнана в кут і, здається, вже майже не бачить способу вибратися, але водночас у ній поступово прокидається бажання не просто тікати. І момент, коли вона хапається за холодний метал, для мене став дуже важливим. У цю секунду вона ніби перестає бути лише жертвою, яка намагається врятуватися, і вперше робить крок назустріч боротьбі.
Ейларіс Вальєн, Мені дуже імпонує, що ви так розлого ділитесь своїми враженнями. Це надзвичайно цінно. І мені буде дуже цікаво, яку оцінку навіть не сюжетам, а персонажам Ви дасте в кінці
Вітаю! Нарешті дійшли руки і до Вашої історії, тому ділюся своїми першими враженнями. Їх я буду писати поступово, адже сьогодні почала лише читати, але паралельно читаю й інших авторів.
І вже з перших сторінок я зрозуміла, що спокійного знайомства з цією історією в мене не буде. Розділ одразу кидає нас у ситуацію, де Хейлі буквально змушена боротися за своє життя, тікаючи від власного чоловіка Генрі. Постріли, переслідування, його насмішки й ця моторошна впевненість, з якою він її наздоганяє, змусили мене читати набагато напруженіше, ніж я очікувала. У якийсь момент я вже сама почала чекати, звідки пролунає наступний постріл і чи встигне Хейлі втекти.
Дуже спрацювала й атмосфера лісу. Дощ, темні крони дерев, ворони, відчуття холоду й повної самотності — усе це настільки добре підсилює події, що мені разом із Хейлі було моторошно. Вона біжить, намагається врятуватися, але навколо немає місця, де можна було б просто зупинитися й перевести подих. І саме ця безвихідь відчувається чи не найсильніше.
Ейларіс Вальєн, Дякую вам за такий розгорнутий відгук до першого розділу. Дуже рада, що початок викликав у вас емоцію!
От чому Хейлі відреагувала саме так на історію Хелен, якраз можна зрозуміти; розробляючи свій план, та про Алфі не згадала, що у випадку успіху вони б ще дуже довго не побачилися, лише коли все пішло не так, як гадалося...
Дана Новак, Ну підозри виявились не такими і безпідставними. Але круто ламати її характер я не наважилась - просто сіяла зерно холодного розрахунку) щодо Різа...він не мислив стратегічно, але побачивши перспективу вирішив - а чому би й ні))))
Дякую, що коментували, дочитали і поділились остаточним враженням ❤️
Мій відгук на книгу( 7 глав) в межах марафону взаємочитання Ірини Скрипник
https://booknet.ua/account/blog/update?id=443608
Аліс Веро, Якраз після 7 розділу фокус подій круто зміниться. Нова локація, нові персонажі, повільніша динаміка) Навіть статистика показує, що частина читачів відвалюється десь на середині. Бо гачок обіцяє швидший темп і можливо формує інші очікування. Хоча на те він і гачок.... За рекомендацію велика подяка, закріпила під книгою ♥️
Раптом блог заглючить чи ще щось, то кілька слів ( на прохання засновника марафону) :
Читаю «Крихітко, біжи» — вже позаду сім розділів, і книга дуже затягує. Особливо вражає структура: перший розділ одразу кидає в найнапруженіший момент, і лише потім розкривається, як до цього дійшло — це тримає в напрузі з перших сторінок. Генрі прописаний моторошно правдоподібно, а Лендон цікавий саме своєю неоднозначністю — не зрозуміло, чи він друг, чи ще одна загроза. Хейлі теж не виглядає безпорадною жертвою — вона вичікує і в потрібний момент діє. Атмосфера небезпеки відчувається буквально в кожній сцені. Обов'язково читатиму далі!
Аліс Веро, ♥️♥️♥️
Нє, ну Лендон дає: наче Хейлі йому колись дзвонила "просто побазікати"! Особливо о такій годині...
Іванка Сокіл, ))
Розділ 24. "Хейлі округлила очі. Фактично Вінсент озвучував досить шовіністичний погляд на жінок."
Ну не знаю) тут я, мабуть, не зовсім погоджуся з Хейлі, бо його фраза про колишню, мовляв, була "надто дика, надто свавільна — мені не до вподоби такі жінки" саме по собі ще не шовінізм, а цілком може бути особистою антипатією до певного типу характеру. Шовінізмом це стало б, якби він виводив із цього правило для всіх жінок, а не просто описував власний смак)
Іванка Сокіл, )
Прекрасний трилер вийшов. Інтрига була до самого кінця. Неочікував, що Хелен виявиться живою. Вінцент хоч в послідовний в своїх маніакальних діях, все ж його ставлення до жінок власницьке. Як не крути, але стосунки з таким партнером обов'язково перетворюються на аб'юз. І від цього тікали усі. Лендон дещо реабілітувався в моїх очах під кінець. Хоча людина він надалі слизька, але не безнадійна. А Хейлі — небезпечна й волелюбна. І дійсно — з поганою статистикою виживання чоловіків))) Вітаю з завершенням чудової книги ✨ Бажаю творчого натхнення для нових літературних звершень ✨
Ромул Шерідан, Так,я теж цього не очікував.
Чудова книга!!!!!!!!!!
Пацюк Червоній, Щиро дякую ❤️
Коментар видалено
Пацюк Червоній, Окей, раз просите - видалю
Коментарі не читаю. Бо хочу читати без спойлерів це ж трилер. Вам мої вітання
Марко Левчук, Дякую за привітання) коментатори доволі стримані)))
Ну, Вінсент не надто здивував. Дивувало його вміння удавати щирість. Хейлі багато разів сумнівалася, але не було впевненості. Зрештою, все йшло до того. Його маніакальні нахили рано чи пізно мали спливти. І у досить неприємній формі. Думаю, зізнання Хейлі йому про вбивство — тільки наблизило цей момент. Цікаво, чим все закінчиться)
Іванка Сокіл, А можна, звісно й так на це дивитися. Дійсно)
Ех я теж хочу поїхати на відпочинок. Уявляю яка ця сукня гарна . А от така прихильність до неї чоловіка була б цікавою, якби я не була захоплена Лендоном.
Іванка Сокіл, ❤️
Він хоча клеїв її не дуже добре, але їй мабуть варто розважитись у відпустці
Ханна Грей, Дякую, що читаєте і коментуєте, сподіваюсь ви не знудитесь, поки дочитаєте до розв'язки)
Ну зважаючи на віктимну поведінку жертви, а жертвою точно є Хейлі думаю вона знову притягне до себе абьюзера. Але розділ цікавий!
Іванка Сокіл, Та треба вже) буду чекати на це
Вітання з марафону Елани Чунту! Прочитала всі наявні розділи на одному подиху, настільки було цікаво. Книга одразу ж кидає прямо в епіцентр подій. Так склалося, що всі три основні чоловічі фігури (Генрі, Вінсент і Лендон) викликали в мене виключно негативні емоції та огиду. Мабуть, тому, що їх в них усіх є одна спільна риса - любов до контролю. Дуже шкода головну героїню. Щось мені здається, що це Вінсент убив свою дружину Хелен. Треба Хейлі якомога тікати звідти. Але що ж буде далі? Чекаю на продовження.
Ось посилання на блог із враженнями на всі прочитані книги з марафону (там є й ваша):
https://booknet.ua/blogs/post/441886
Шепіт Місяця, Дякую, приємно, що Ви прочиталм і навіть будуєте версії
Коли ви пишете трилерне хочеться крикнути собі
Крихітко.біжи.покури і повертайся?
Пацюк Червоній, Дякую, що зазирнули)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати