Обкладинки до нових історій
Ну що, мої чарівні книголюби, голосування завершено усі три історії побачать світ цього місяця.
Почне першою "Четверта Кров" — альтернативна реальність, клани стихій, заборонена сила, і дівчина, яка бачить
07.07.2025
16
ким би ви були в моїх історіях?
Серед вигаданих світів, де кров ллється поруч із вином, а любов — то спасіння, то кара… є ті, кого не забувають. Можливо, хтось із них — ви?
Не буду казати, з якої вони книги. Ви й самі впізнаєте.
Або — захочете
07.07.2025
15
Не планувала. Але не шкодую.
Я не мала наміру, чесно.
Це мала бути ще одна сцена — легка, як вітер у селі, де Том прибігає зі своїм кошиком і палаючими очима, знову вигадує собі нове покликання і мріє перемогти чудовиськ. Але щось у ньому… щось
07.07.2025
1
Пост, після якого хтось точно втрачає спокій
Сіла писати нову книгу — і ловлю себе на тому, що вже годину сиджу з виразом обличчя чистого лиходія.
Того, що у кожному фентезі каже: «Почнемо гру...»
Це буде щось зовсім не схоже на те, що я викладала раніше.
Не схоже
06.07.2025
4
Новий етап. Ви обираєте
"Покинутий трон" добігає кінця. Фінальний розділ вийде вже наступного тижня.
Ця історія стала для мене особистим шляхом — із палацами, тінями, зрадою, надією. І мені боляче прощатися… але час рухатися далі.
Наступна
06.07.2025
7
30 — це вже не 3
Друзі. Нас тридцять.
Тридцять — як хороша температура чаю, як тридцять хвилин, які я збиралась писати, але зависла, уявляючи сцену, де герой спить стоячи в діжці з водою. І як тридцять повідомлень, які я не встигаю прочитати,
06.07.2025
6
ШІ, корона і тріщина в троні
Або як я згенерувала обличчя своїх героїв — і тепер не знаю, куди від них подітись
Сьогодні я нарешті зробила те, що давно хотіла, але відкладала. Згенерувала своїх персонажів. Ні, не просто "от він високий і темноволосий"
06.07.2025
6
Я повернулась… і здається, не сама.
(Спокійно, Еліос тут ні до чого… цього разу.)
Нові глави вже на горизонті — обіцяю, я повернулась до письма після насиченого тижня. Але перед тим, як зануритись у сцени втечі, інтриг і Темного лісу — хочу вас запитати.
Серйозно.
05.07.2025
1
Поки що без глав… бо Еліос розлютився.
Кажуть, гнів імперських вельмож — страшна річ.
Особливо коли це гнів батька, чий син (Авелій, звісно) втік разом із Лілією до прикордонних земель. І тепер...
Так, правильно. Еліос переключився на мене.
Він дивиться крізь
01.07.2025
4
Один всесвіт. Три історії. А скільки правд?
Уперше зізнаюсь вам: усе, що я пишу — це не просто окремі книги. Це один Всесвіт.
Так, герої різні. Події — наче теж. Але...
А якщо сказати, що Авелій і Лілія, тікаючи до прикордонних земель, знайомляться з маленьким хлопчиком
01.07.2025
11
Коли ми були маленькими...
Іноді я відкриваю старі альбоми. Так, ті самі, паперові, з пожовклими сторінками й підписами кульковою ручкою.
На фото — я, у занадто великому светрі, з розпатланим волоссям і усмішкою до вух. На іншому — стою на лавці,
30.06.2025
4
9 глава "Покинутого трону"
Цю главу було найважче писати.
Не тому, що в ній багато дії чи політики — а тому, що в ній мовчки ламається серце. Аврелій — хлопчик, якого виховували бути тінню, а не людиною, — нарешті робить те, чого від нього ніхто
30.06.2025
6
Мені — 20. І я не знаю, що з цим робити.
Це ніби не дата. Це межа.
Мені 20, а я досі не навчилась спати вчасно, довіряти собі до кінця й не вибачатись за тишу.
Зате навчилась писати про біль — так, щоб у ньому впізнавали себе інші.
Навчилась любити тих, хто мовчки
30.06.2025
18
Якщо б герой упав. Що б ви йому сказали?
Уявіть: ви — лиходій. Але не той карикатурний, що верещить про «світове панування», а той, хто довго чекав, страждав, віддавав і втрачав — усе заради цієї миті.
І ось вона:
Перед вами — герой. Поранений. Повалений.
29.06.2025
5
Я його люблю. І ненавиджу.
Про мого Аврелія.
Іноді я сварюся з ним.
Так, я — автор. Він — мій герой. Але я ловлю себе на тому, що не можу змусити його мовчати або діяти так, як хочеться мені. Аврелій не слухається. Він мовчить, коли має кричати.
29.06.2025
9
Настрій далеких експедицій: коли книга — це компас
Є такі вечори, коли зовнішній світ втрачає кольори. Коли в голові не вміщується рутина, хочеться втекти — далеко, за обрій, за шум хвиль і горизонт, де карта обривається й починається невідомість. І тоді рятує книга.
Це
27.06.2025
0
Покинутий трон — не про корону, а про те, що залиш
Покинутий трон — не про корону, а про те, що залишається під нею
Усі звикли, що історії про принців — це про вибір меча, війни та амбіції. Але "Покинутий трон" — не про це. Це не ще одна сага про битви за владу. Це
26.06.2025
3
? Коли замість героя в кімнаті сидить пакет
Усе почалося з того, що я відкрила ноутбук, налила каву, сіла писати…
Але замість мого головного героя на стільці сидів... пакет.
Так, звичайний пакет з магазину.
І він мовчав.
Я питала його:
— Де Авелій? Де його трагізм?
26.06.2025
4