Усе почалося з того, що я відкрила ноутбук, налила каву, сіла писати…
Але замість мого головного героя на стільці сидів... пакет.
Так, звичайний пакет з магазину.
І він мовчав.

Я питала його:
— Де Авелій? Де його трагізм? Його надрив? Його втеча з палацу?
А пакет просто шарудів. Напевно, натякав, що я занадто довго не писала.

Тоді я відкрила чернетки.
— Ага! Ось тут ти мав зізнатися, що любиш її ще з дитинства!
Але натомість я прочитала:
"вставити епічну сцену, коли все дуже болить і красиво".
Дякую, минула я.

І тут я зрозуміла, що мій герой образився. Авелій пішов у відпустку. Можливо, в ліси. А можливо, в іншу книгу. Бо скільки можна чекати, коли авторка нарешті додумає другу половину речення?

? І знаєте, що найсмішніше?
Коли я нарешті відкрила новий документ і написала щось зовсім не про Авелія…
Пакет зник.
А на стільці знову сидів він.
З таким виразом обличчя, ніби каже:
— Я передумав. Пиши.

Так що якщо ваші герої зникають — не бійтеся. Іноді вони просто протестують. А іноді — чекають, поки ви згадаєте, що це вони головні, а не ваша тривога.

✏️ А у вас бувало, що герой тікав з історії? І хто замість нього з’являвся?