На чергову їдку шпильку Дуні та її навмисну згадку про Ратьковського я вважав за краще нічого не відповідати — просто проковтнув і стиснув зуби. Ставицька була чортівськи права: я не хотів ні бачити його солодку, холену пику з цією вічно охайною борідкою. Ні навіть чути про нього мимохідь, побіжно чи між іншим. Я вже давно чудово знав, що він нерівно дихає до Дуні. Ігор дивився на неї завжди з цією своєю собачою відданістю, як віддане цуценя, яке улесливо зазирає в очі. Дуня, звісно, за кожної зручної нагоди верещала, що вони нібито «просто друзі», але я безпомилково знав цей так званий «дружній типаж»: щойно в житті щось іде не так, а під боком уже напоготові є той, хто радо підставить плече й приголубить. Мені такий розклад нахрін не здався.

Тоді, свого часу, Ігорка ще вдавалося тримати на дистанції, а потім і взагалі приструнити. Але я навіть уявити не міг, що цей пернатий лебідь виявиться настільки терплячим і буде методично вичікувати свій зоряний час всі ці роки. І те, що він таки дочекався, — бісило просто до чортиків.

Мій приятель Антоха нещодавно прямо в лоба заявив, що я активізувався щодо Дуні саме зараз лише тому, що вона тепер з іншим. Мовляв, банальне «ні собі, ні людям». Інстинкт власника, бляха.

Не знаю. Можливо, і це зіграло якусь свою роль, стало тією самою останньою краплею, яка остаточно підштовхнула мене до рішучих дій. Але я все одно десь глибоко всередині знав, що головна причина криється зовсім не в цьому. А в тому, що справжні почуття просто так не вмирають, скільки їх не топи. А втопити я їх намагався. Щиро й болісно. І, як виявилося, безуспішно. І я був на сто відсотків упевнений, що в самої Дуні була точно така сама ситуація. Просто Ратьковський у потрібний момент виявився найближчим. Втішив. Заспокоїв. Підставив плече.

І не тільки плече, б###ь…

Одна лише думка про те, що Дуня займалася з ним коханням, пекла зсередини, наче концентрована кислота. Так, я сам далеко не святий, гріхів вистачає. За той час, що ми з Дунею були в розлученні, в мене були дівки. Але вся сіль саме в тому, що це були просто випадкові кралі, з якими мене, крім швидкого сексу, взагалі нічого не пов’язувало. А цей її грьобаний кавалер… Тут же все куди небезпечніше: тут і дружба, і спільні спогади, й інтереси, і нескінченні теми для розмов. А якщо в нього ще і #у# більший?!

ЗАПРОШУЮ ДО БЕЗКОШТОВНОЇ НОВИНКИ!

ЧИТАТИ ТУТ