— Стоп, Паш.
Погляд темно-сірих очей навіть не здригнувся.
— Ти чуєш? — я склала руки на грудях. — Давай ти просто протверезієш, і ми забудемо про цю розмову?
— Я абсолютно тверезий.
— Паш… — у роті раптом пересохло. — Ти розумієш, що це неможливо?
— Чому?
Я нервово хмикнула. Обійняла себе руками. Облизала губи. Погляд колишнього надто відверто чіплявся за ці жести.
— Може, тому що ти сам подав на розлучення? — усередині мене закрутився спекотний вир.
Усередині Прохорова теж було гаряче. Його погляд обпікав сильніше, ніж хвилину тому.
— Може, тому що в мене нові стосунки?
Чоловічі груди ходили ходором від важкого дихання, змушуючи простір між нами вібрувати.
— А може, тому що причина, через яку ти пішов, нікуди не поділася, га?
— А може, заради цієї причини я і повернувся.