Вихід нової історії — завжди особливий момент. Ось я почала працювати над “Забороненим лісом” — пригодницькою та містичною повістю, яка, сподіваюся, зачепить не тільки мене, а й вас. Планую близько 30 глав, але... що буде в наступній — я поки що не знаю. І знаєте що? Мені це подобається!

Зазвичай кажуть, що писати книгу треба продумувати до дрібниць: сюжет, персонажів, мотиви, конфлікти, навіть кожен діалог. Але чи не занадто це скучно? Для мене — ні. Навпаки, найцікавіше — це відпустити героїв у вільне плавання, дати волю фантазії і просто дозволити історії розгортатися на одному подиху. Тоді з’являються справжні несподіванки — які мене саму дивують, коли перечитую написане.

Це ніби живий організм, що народжується тут і зараз, без жодних рамок і сценаріїв. Коли не боїшся, що щось піде не так, а просто насолоджуєшся самим процесом творення — це окремий вид задоволення. Для мене це і є справжня магія письменництва.

Як ви пишете? Плануєте все до дрібниць, чи більше довіряєте інтуїції і імпровізації? Діліться в коментарях!