Додано
25.06.25 10:45:02
Писати чи не писати, ось у чому питання: про свобо
Вихід нової історії — завжди особливий момент. Ось я почала працювати над “Забороненим лісом” — пригодницькою та містичною повістю, яка, сподіваюся, зачепить не тільки мене, а й вас. Планую близько 30 глав, але... що буде в наступній — я поки що не знаю. І знаєте що? Мені це подобається!
Зазвичай кажуть, що писати книгу треба продумувати до дрібниць: сюжет, персонажів, мотиви, конфлікти, навіть кожен діалог. Але чи не занадто це скучно? Для мене — ні. Навпаки, найцікавіше — це відпустити героїв у вільне плавання, дати волю фантазії і просто дозволити історії розгортатися на одному подиху. Тоді з’являються справжні несподіванки — які мене саму дивують, коли перечитую написане.
Це ніби живий організм, що народжується тут і зараз, без жодних рамок і сценаріїв. Коли не боїшся, що щось піде не так, а просто насолоджуєшся самим процесом творення — це окремий вид задоволення. Для мене це і є справжня магія письменництва.
Як ви пишете? Плануєте все до дрібниць, чи більше довіряєте інтуїції і імпровізації? Діліться в коментарях!
DEKLIN
136
відслідковують
Інші блоги
Друзі, раді поділитися результатами голосування учасників конкурсу "Новорічний збіг обставин"! Переможцями груп і, відповідно, фіналістами конкурсу, стали: Група 1
Лада Астра - "Хурделиця"
Кіт Анатолій - "Тіні
І зараз я готовий ризикнути всім. Заради кількох годин поруч із принцесою. Заради ще однієї ночі з нею… Сиджу, вчепившись у кермо, щоб утримати себе від повернення в ресторан, і рахую хвилини. Ніколи ще час не тягнувся
Магія. Маги та Магічна Академія Вступ У моїй світобудові магія — не «ефект заради ефекту» і не кнопка “натиснув — сталося”. Це технологія реальності, яка працює за правилами, має фізіологічну базу,
Кажуть, автори — це боги своїх світів. А як ви створюєте своїх персонажів? Вони просто живуть у готовому всесвіті, приймаючи його правила? Чи ви навмисно будуєте світ під конкретного героя? Цього разу я вирішила
Ча-ер виріс у «квітковому домі», де живими квітами були люди — юнаки та дівчата з лотосовими ніжками. Заради витонченої естетики їм змалечку бинтували стопи, ламаючи кістки та зминаючи пальці. Це було болісне перетворення
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ так писала свою "Анну", аж поки вона не перевалила за 600сторінок. Почухала потилицю і скоротила до мінімуму 270ст. Але схаменулася вчасно. Накинула основу, додала гілки, (не можу без них! Не моя історія!) і прикрасила описом.
Хоча ще й зараз читаю-перечитую щоб зайву воду прибрати. До кінця ще не відредагувала.(
DEKLIN, А вони так забредуть, що автор іноді не доганяє)))))
Я пишу основу сюжету, прописую кульмінаційні моменти, імена персонажів. З часом(спонтанно як правило) на думку спадають діалоги, описи. Починаю все це збирати разом, а тоді сідаю прописувати і може початись імпровізація, яка несе тебе разом з натхненням так далеко, що твір ніби пише себе сам.
Чудова тема, бажаю успіхів ❤️
Кайла Броді-Тернер, звучить чудово))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати