Пост, після якого хтось точно втрачає спокій

Сіла писати нову книгу — і ловлю себе на тому, що вже годину сиджу з виразом обличчя чистого лиходія.
Того, що у кожному фентезі каже: «Почнемо гру...»

Це буде щось зовсім не схоже на те, що я викладала раніше.
Не схоже на Букнет. Не схоже навіть на мене.
Я не дам її читати ні редакторці, ні друзям, ні своїм музам — доти, доки ви не наберете 100 підписників.

 Так, ви не ослухались:
всі розділи книги з’являться одночасно. В один день. У повному обсязі.

Але…

 Перший натяк — буде раніше.
Коли нас стане 50 — я викладу обкладинку. Але без назви. Без анотації. Без нічого.
Просто вона.
Вам доведеться вгадати: що там буде? про кого? про що?

Я вже чую ваші здогадки, теорії, змови…
— «Це ж точно історія з майбутнього!»
— «Ні, подивіться на шрифт — там середньовіччя!»
— «Почекайте… це ж… риба?»

 І я не підтверджу жодного слова.

Отже:
На 50 підписників — загадкова обкладинка.
На 100 підписників — повна книга. Вся. За раз.
Жанр? Магія є. Але така, якої ще не було.

Сідайте зручніше. Ви ще не знаєте, що я задумала.
І це — найкраща частина.