Я б навчив тебе літати...

Життя здавалося мені чимось неприємним, якимось вимушеним буттям, важкою ношею, яку треба нести весь період свого існування. Я ненавиділа обличчя, які протягом стількох років оточували мене. Єдиним бажанням було сховатися, а ще краще померти, аби не чути глузувань з боку однокласників і безперервних сварок батьків. Так було, доки в моєму житті не з'явився він – сонячний юнак з великими очима кольору бурштину. З цього моменту моє життя кардинально змінилося. Я ніби народилася знову, а точніше відродилася, наче фенікс. І за це все вдячна лише одній людині — Любомиру Світлицькому.


Від автора: ця повість була написана в 2015 році.