У світі, де шляхи тримаються на залізній покорі, Рялос вважав себе бездоганним Пастирем рогатих волів. Він замурував своє серце у Примарне Дзеркало, яке проросло з чорної нитки, витканої прадавньою Ткалею та затиснутої в руки самого Володаря сутінків. Але неочікуванно на хрестоподібному розпутті забило джерело Живої Води — єдине, яке неможливо купити за обіцянки золотого пилу чи залякати блискавками від Небесного Громовержця. Це казка про блискучу броню фасаду, яка починає сліпнути під дорожньою кіптявою, залишаючи велетня в його особистому внутрішньому пеклі.