Зимові свята в глухому, занесеному снігом селі мали стати казкою, але перетворилися на пустку. Тут немає ні душі, якщо не зважати на дивну стару сусідку та пса, що ніби втратив голос. Таю, Катю та Юлю оточує лише гнітюча тиша й відчуття чужого погляду в спину. Що це там, у сутінках? Просто гілки ялини чи сіра постать без обличчя, що вже простягає до них руки? Ховайся в домі, грійся біля печі й слухай моторошні оповідки подруг. Тільки не забудь зачинити хвіртку, щоб непрохані гості лишилися зовні. І тоді все буде добре... Мабуть?