Щезник : соло на кістках

Карпати не прощають помилок, але ще менше вони прощають тишу.
​Марта — молода віолончелістка, чия кар’єра обірвалася разом із нещасним випадком, що залишив лише фантомний біль і страх перед сценою. У пошуках спокою вона втікає до старого будинку діда в серці Ґорґан. Але гори зустрічають її не тишею, а дивною, магнетичною мелодією флояри, що лунає з туману, де не має бути жодної живої душі.
​Він з’являється нізвідки. Привабливий, із блідою шкірою та очима кольору моху, він схожий на юнака з її снів, але в його рухах — хаос прадавнього лісу. Місцеві називають його Щезником. Він — той, хто змушує світ зникати. Він — господар ілюзій, який не знає жалю, поки не чує музику Марти.
​Це не казка про кохання. Це небезпечна гра, де кожен крок углиб хащі стирає межу між реальністю та божевіллям.