Після листопаду

Десять років тому Адам не прийшов.
Ніч, вокзал, валіза — і Лія, що чекала до останнього потяга.
Він зник, залишивши лише тишу.

Тепер вони обоє знову в одному місті — не за волею долі, а через випадковість, яка пахне осінню і незакінченими словами.
Адам — успішний PR-менеджер із Нью-Йорка, який повертається, щоб доглянути хворого батька.
Лія — вчителька початкових класів, дівчина, яка навчилась не чекати, але не навчилась забувати.

Минуле знаходить їх обох, коли вони вже не готові говорити.
Та, можливо, деякі історії просто не мають фінальної крапки — тільки паузу, довжиною у десять років.

Це історія про те, як важко пробачити, коли ще болить.
І як боляче кохати, коли вже пробачив.