«Тату, зачекай скоро буду» — такий напис вирішую написати на подарунковому торті, щоб розповісти про вагітність Марку, відомому автогонщику. Чоловікові, в якого я давно закохана, і якому врятувала життя.
— Вибачте, але я вас не знаю, — каже коханий чоловік, дивлячись мені в очі, коли я сама приїжджаю до нього.
— Марку, це ж я, Каро! — трясу його за плечі.
— Каро, я не Марк, — Марк обережно забирає мої руки зі своїх плечей, — я Мартін. І я вперше вас бачу. Ще раз прошу вибачення, але мені вже час. У мене сьогодні весілля.
Окидаю розгубленим поглядом кортеж, що стоїть уздовж триметрового паркану. Як я відразу не звернула увагу, що він весільний?