363
“Безіменний цикл ”
Анотація до книги "Остання справа окультного детектива"
Після загадкового зникнення молодого Квотермейєра окультні детективи Джон Прендік і Доріан Дрейк стикаються зі справою, що веде до забороненої магії, африканських культів і древніх сутностей, старших за людство.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОднак якби я був редактором, що готує цю історію до публікації, то порекомендував замінити «підлеця» на «мерзотника»… ну ще декілька подібних слів та виразів. Та то все дрібнички, з якими має розбиратися саме редактор. Головне, що тут є усе насправді важливе: автентична картина епохи (зокрема поглядів на окультне, які чудово й природньо поєднані з «Міфами Ктулгу»), живі герої, майстерно сконструйована класична фабула розслідування містичного злочину, справді лячний да огидний космічний жах. І мені власне, сподобалися також літературні алюзії – хоч то справа смаку. То ж було б вельми файно побачити нові твори в тому самому жанрі.
Прегарний зразок класичного окультного детектива, і тут маю зізнатися, що обожнюю цей жанр! Що перш за все приваблює – чудово відтворена атмосфера Вікторіанської епохи. Немає враження що «то писав іноземець», навпаки, одразу пригадуєш пригоди Шерлока Голмса, та навіть більшою мірою – Томаса Карнакі, «мисливця за привидами» та одного з найвідоміших окультних детективів початку ХХ сторіччя. Хіба що деякі дрібнички іноді привертали увагу, наприклад «відтоді закохані майже не розлучалися, хіба що на кілька годин» – це, скоріше за все перебільшення, бо за тих часів постійно знаходитися поруч з нареченою (проте ще не дружиною) не вважалося пристойним. О, для автора історичного твору це суцільний жах: що саме було пристойним, що ні, повсякденні правила ввічливості й уся така мізерня, про яку ми зазвичай навіть не замислюємося. Ще за деякі слова зачепився мій погляд (то вже профдеформація :) ), втім бачу автор дещо відредагував (хоча «підлець» у першій частині, наприклад, вижив). В Україні 15 головних діалектів, і це чудово, що старий радянський принцип про єдину можливу норму (яка ж до того перебувала під сильним тиском російської) пішов у небуття.
Вітаю з новинкою. Нехай ця історія зачепить серце кожного читача, а муза ніколи не залишає автора.
Гарна обкладинка і цікавий сюжет❤️
Олівія Мунлайт, Дуже дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати