Остання справа окультного детектива

V

Бліді промені холодного осіннього світанку проникали у вузькі проміжки портьєр, виявляючи кружляючий у повітрі пил. Тиша ранку застигла в глухому безчасовому просторі кімнат дому родини Картерів. Доріан прийшов до тями. Йому здалося, що обличчя його щось пекло, ніби застигла розплавлена смола вкрила його шкіру й не дозволяла повністю відкрити очі. Як після гульні, гуділо в голові. На губах стояв приторний смак запеклої крові. Не без зусиль, він підвівся на ноги.

Пам’ять, невиразна, лякаюча й уривчаста, повернулася до нього лише після того, як він двічі обійшов увесь дім, у тривожному подиві оглянувши всі чотири кімнати й вітальню. Крім уламків, що всіяли коридор, розбитої вази й білих поламаних лілій, безладно розкиданих на підлозі біля каміна, він знайшов капелюха, який належав відомому окультному детективу — єдину річ, що послужила доказом того, що всі ці туманні страшні спогади не були всього лише фрагментами кошмарного сну.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше