19 247
Анотація до книги "Назустріч вогню"
— Тільки постарайтесь не вбитися… — вхопилася я за драбину.
— А то що буде? – фиркнув він зверху.
— У мене буде на одну проблему більше. І з трупом вашим невідомо ще що робити.
— Ви ж в курсі, що я в поліції працюю? – зиркнув він звисока на мене.
— В курсі, тож коли ви вдаєте з себе електрика і, що та пташечка, розгойдуєтесь на моїй драбині я трішки нервуюсь.
— Я взагалі-то люблю щось руками робити, — повідомив він мені.
— О, то у вас є якесь хобі, а не тільки робота.
— Дивно ви якось уявляєте моє життя, — пробурчав він зверху.
— Я ваше життя не уявляю, бо не маю про нього ніякої інформації. А уява не створює образи з нічого. Вона працює, як конструктор й базується на наших знаннях, досвіді та спогадах.
— Оце ви закрутили, — присвиснув він...
— А то що буде? – фиркнув він зверху.
— У мене буде на одну проблему більше. І з трупом вашим невідомо ще що робити.
— Ви ж в курсі, що я в поліції працюю? – зиркнув він звисока на мене.
— В курсі, тож коли ви вдаєте з себе електрика і, що та пташечка, розгойдуєтесь на моїй драбині я трішки нервуюсь.
— Я взагалі-то люблю щось руками робити, — повідомив він мені.
— О, то у вас є якесь хобі, а не тільки робота.
— Дивно ви якось уявляєте моє життя, — пробурчав він зверху.
— Я ваше життя не уявляю, бо не маю про нього ніякої інформації. А уява не створює образи з нічого. Вона працює, як конструктор й базується на наших знаннях, досвіді та спогадах.
— Оце ви закрутили, — присвиснув він...
Зміст книги: 35 глав
317 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПро кродила і вольєр - посміхнуло:)
Оксана Усенко, Угу...То так і має бути...а то "не дозволяє", "забороняє"...
Дякую вам за проду ♥️♥️♥️
Аня Осадчук, Дякую вам за відгуки!!! :))))
Це і смішно, і грішно...))) Хай- но Забара призвичаїться, то й собі захоче такого Назарчика))) ....А світ і пригоди не відпускають Йолану....)))
Лариса Гаврилюк, За що я люблю життя, то оце за такі певні моменти, коли ти навіть гадки не маєш, як доля так повернула, що звела людей...Усе може бути....Забарі точно піде на користь новий діапазон емоцій :)))) Ну...життя багатогранне і, певно, ще не всі свої грані показало :)))
Оце стрес для Серафима, малого підсунула! То "веселе" життя в Йолани було напочатку в селі!
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Та якщо озирнутися, то ми те "веселе" життя побачимо у всіх нас...Мила посуд і нагадалося, як перед війною мені хотілося таких прикольних тарілочок...як я з ними носилася...і в перший день війни з Києва я виїхала з рюкзаком в якому було трішки одягу і документи...
Дякую вам за проду
Аня Осадчук, І щиро дякую за відгуки :)))
Гарна вона. Такий людяний прагматизм:)
Оксана Усенко, Дякую! Є тут нове визначення називається квінейджерки - це про панянок від 45 до 65 років в активній фазі життя, які сповнені енергії та мудрості. Вони переосмислюють себе, карєру, стосунки...створюють власні стандарти...Це нове покоління жінок, які змінюють уявлення про вік, успіх та можливості...
Йолана зріла і врівноважені жінка ,яка вже бачила життя і живе в гармонії з своїми емоціями і почуттями.Вона зацікавлена в комунікації з теперішньою її колишнього ,а чи зацікавлена вона ,це вже інше питання.Таке враження ,що ці молодиці вже нічого не потрібно ,ні чоловіка ні дитини.Щоб колишньому ще самому не довелося цю дитину виховувати.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, Зрілість - це іноді уміння пережити біль, сором, страх...не намагаючись їх відразу заглушити втечею, сваркою, або алкоголем. Також емоційно зріла людина має емпатію...тобто людина може, наприклад, за агресією іншої людини побачити її біль чи втому. Побачимо, що там буде далі з цією молодицею...і з Забарою, який останнім часом розширює свій емоційний діапазон...
Йолана, однозначно, молодчинка. Так, емоційній зрілості нам усім необхідно вчитися.
Наталя, Емоційна зрілість - це постійний процес розвитку, здатність розуміти свої емоції, керувати ними та брати відповідальність за них. І вона з'являється тоді, коли власне щастя стає внутрішньою роботою, а не обов'язком когось іншого...Того так, Йолана сприймає людей такими, як вони є, а не ідеалізованими. Колишній - це ж не чудовисько, це чоловік зі своїми обов'язками. Нова дружина, обставина з якою можна співіснувати, а Забара, зовсім не принц на білому коні, а чоловік, який може бути валянком у стосунках, але при цьому кохає...
Йолана певно теж до цього довго йшла! Які вони милі та закохані?
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Ой, довго...якось відразу не даються знання і розуміння...
Це називається емоційна зрілість.Це те до чого треба прагнути.Мені так точно.
Катерина Позняк, Навіть сперечатися не буду, що це складно. І за ту емоційну зрілість платиться своя ціна...Але у нас і так багато ситуацій, коли батько не хоче після розлучення нічого навіть знати про дітей. Але є і протилежні випадки, коли батько через суд змушений добиватися дозволу бачити свою дитину. В основному розлучення завершуються гучними скандалами, претензіями, шквалом звинувачень...Але ж...але ж...діти не повинні страждати від цього... І, як би там не було, якщо є спільні діти, то взаємодіяти з колишнім чи навіть з новою дружиною колишнього доведеться...І ліпше, якщо то будуть цивілізовані стосунки...
ух ти, які повороти :)
Tetiana Nakonechna, Життя доволі непередбачуване...
Все одне до одного, як завжди буває у житті. А ще кажуть: "Хто везе, того й поганяють". То чомусь усе валиться на Йолану, якась Мати Тереза.
Наталя, А тут цікаве питання...На будь-яку ситуацію ми будемо реагувати виходячи з нашої особистості, поточного нашого емоційного стану та якогось нашого досвіду. В Йолани наразі все чудово...вона щаслива...і вона не робить якихось надзусиль над собою...а дію-наслідок вона бачить...Її колишній приймає участь у житті їхньої доньки...скажу більше, він також допомагає фінансово (коли дитина за кордоном, навіть коли вона дуже економно витрачає кошти, це все одно дорого...бо здебільшого наші доходи малі...а вартість навчання може коливатися від 14 до 40 тис.фунтів стерлінгів тобто у гривні це від 800 тис і вище...тому, ні, Йолана не свята...
Одним словом тримає Йолана село на вухах.Серафиму ще багато чого доведеться пережити і побачити.Вислів куми про лелеку ,що губив по дорозі ,довів мене до реготу ,бо я проте саме подумала, така я добра людина.Сподіваюся ,що тимчасове прожиття не переросте в постійне,і не доведи ,щоб у шведську сім'ю.І дійсно ,чи " радість очей " не викине якоїсь дурниці ,не покладе око на Серафима,щось дуже швидко вона погодилася.І яка буде дяка від колишнього ,він явно хотів вколоти.Кіно продовжується ,а ми дивимося ,що буде далі.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.Історія неперевершена ,такі повороти.
Оксана Кіс, Йолана не винна, воно ....само :)))) О, Серафим точно розширить емоційний діапазон...Рада, що повеселила...кума не панькається :)))) А ми скоро усе побачимо...Колишній він на то й колишній, але як він красиво прикрутив свої емоції...А? Може, коли треба.
Середовище дійсно дуже впливає на людину ,з ким поведешся ,від того наберешся.А над ревнощами і довірою треба ще попрацювати, але головний посил Йолана вже вклала в голову Серафима.Чесно сказати ,мені дуже хочеться побачити колишнього Йолани ,його якраз ще бракує в цій історії.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Лариса Гаврилюк, Та от коли ти вже думаєш, що тебе уже нічим здивувати, то життя сприймає це як виклик і радісно підсовує якійсь нові ситуації, певно, щоб росли і розвивалися :)))))
От такого виверту долі, Йолана не чекала. І як тепер будуть уживатися всі? Про плітки, то вже, навіть, мови немає...
Щиро дякую
Катерина Позняк, Та тут і так шлюб в Україні зберегти дуже важко...Особливо у становищі, коли чоловік на війні, а жінка все сама...
Подзвонить колишній і попросить (НЕ -ся) забрати. О інтрига! Не його,а теперішню. Чого тільки в житті не буває... Я тут вичитала про переселенку, що коли були змушені виїжджати другий чоловік був безвісті пропавший і допомагав виїхати із дітьми перший.І заодно цей чоловік вивіз колишню з дітьми (своїми і іншого я так розумію) своїх батьків і батьків того що безвісті пропавший. Якщо одним словом ( як на мене)це людяність.І любов. Бо любов спасе світ. І якщо ви скажете що краса врятує світ, то красу можна бачити лише тоді коли ти можеш(здатен,вмієш любитити)
Катерина Позняк, З цим погоджусь, бо наше сьогодення рясніє неймовірними випадками...починаючи з порятунку з-під завалів багатоповерхівок, евакуацій на межі з дивом, хірургічних операцій під світлом ліхтарика, самостійний виїзд 11 річного хлопчика з Запоріжжя на початку війни, численні історії медиків, які приймали пологи у бомбосховищах чи підвалах....Та для всіх, певно, є речі, які ми ніколи не забудемо... Для мене особливі є болісні речі, які стосуються дітей....Тому на фоні оцього всього Йолані було неможливо відмовити колишньому....
Кума висловила і мою думку, щодо цієї ситуації.
Аня Осадчук, Ситуації бувають різні...і реакції на них теж...Бо, найперше, ми будемо опиратися на свій досвід, на раціональність, на якісь емоційні та інтуїтивні фактори , на систему наших цінностей, на якісь певні психологічні установки...
Смішні дурацькі історії та милі визнання - основа міцності сім'ї :)
Tetiana Nakonechna, Так такі моменти стають якраз тими про які ми згадуємо крізь роки :)))) Якщо в сім'ї можуть від душі посміятися, то це є дуже позитивної ознакою здорових стосунків. Сміх і гумор є маркером, що в сім'ї не має напруженої атмосфери і ти можеш себе навіть дурнем показати не боючись осуду. Самоіронія, здатність посміятися над проблемами взагалі допомагають справлятися зі стресом...
О! Це феєрично! Але цілком реально ))) Одне маленьке містечко дуже сильно хвилювалось, як моя мама спокійно п'є каву з жінкою мого тата)))(батьки на той момент вже були розлучені років так 15 - та кого це хвилювало))). Кав'ярня отримала потік паломників сего чуда))) Треба було хоч проценти з продажів за таку промоцію збити чи що?))) Отож, вангую Йолані дууууже цікаві коментарі від мешканців села, соціальні хвилювання і веселі миті співіснування з панянкою Кариною. Забарі щиро співчуваю))) І дууууже нетерпляче чекаю продовження!
Катя Купрейчук, Найперше - ми люди. А що нас робить людьми? Кажуть, першою ознакою цивілізації в стародавній культурі була зламана кістка, яка зрослася...Бо це говорить про те, що такій людині була потрібна допомога від членів своєї групи. В царстві тварин, якщо тварина ламає лапу, то вона помирає...Нікому про неї турбуватися. Тому я теж знаю багато випадків, коли люди по завершенню стосунків продовжують нормально спілкуватися. Але так...людям буде цікаво...і нам теж буде цікаво за тим спостерігати...новий виток пригод забезпечений...Забара ще не відійшов від перших вражень, що Йолана зірвалася і поїхала за дружиною свого колишнього...його емоційний діапазон явно розшириться:)))))
Вчергове захоплююсь який же ви майстер слова! А так як настрій у мене був приблизно такий, як у героїні наприкінці глави, то і я разом з нею, уявивши усе те, що вона витворяла в машині, впіймавши її настрій, також зняла стрес)))))) Дякую
Diana Tsoneva, Дієвий метод...кілька хвилин танців під улюблену музичку і стрілка настрою повзе вгору :)))) Та журбиночка з навалою проблем тільки й чекають, щоб дали слабинку і вони вже тут як тут...Але наш позитивний настрой скажімо, як не розжене проблеми, то допоможе легше це все сприймати. Бо ми все зможемо і все подолаємо...А вже якщо не зможемо щось, то приймемо ту нову реальність...і повернемо оте відчуття внутрішнього задоволення...
Канєшно,воно не те що б допоможе....але розлучення було бо з'явилась Карина?Чогось він же пішов від адекватної?
Катерина Позняк, А хороше запитання...Рішення чоловіка піти мало коли пов'язані з тим наскільки "хороша" жінка, скоріше тут питання його внутрішніх потреб, проблем, втрати пристрасті...Адекватна жінка скоріше буде асоціюватися зі стабільністю, передбачуваністю, комфортом...а чоловік може прагнути хотіти сильні емоції, або новизну...До того ж якщо жінка надто "хороша" вона може тиснути на чоловіка, бо йому ж потрібно якось відповідати тим очікуванням та високим стандартам, що задала жінка. Я вже мовчу, що причиною може бути криза середнього віку, або якийсь період життєвих змін, коли такі стосунки йому заважають знайти себе. І тут дійсно не в жінці причина...переважно причина в тому, що чоловік на зумів, або не захотів вирішити у стосунках якісь свої внутрішні конфлікти чи проблеми....
Прикольний поворот:)))
Оксана Усенко, Трішечки неочікувано...але іноді життя показує нам інший шлях часом важчий, але для чогось нам потрібен...певно, щоб ми накопичили знання, досвід чи...внутрішню силу...
Шоста ранку в автобусі ,читаю " ваш дід на кладовищі " дивлюся сміхом .Що подумали люди ,боюся навіть уявити .Що не розділ ,то все крутіші перли ,скоро почну занотовувати.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, О, ну це ж класно!!! Коли ви ділитеся хорошим настроєм, то не тільки ви почуваєтеся краще, ви ще й активно покращуєте емоційний стан свого оточення...Це чудно видно по малечі, підійшли до малюка посміхнулися і все малеча вже й собі давить либу...з дорослими трішки складніше, ті вже навчилися ховати емоції...але коли до посмішки додати ще й щось приємне...то навіть в темному закутку душі дорослого з'явиться сонячний промінець...
От і кажуть що коти вибудовують стосунки з людьми: цар -прислуга. Тут он у Забари Джек його кохану построїв.А
Забара перед нею на цирлах,між іншим,ходить.А Джек погордливо не те що вдячність,а "ну добре,згодиться" маханням хвоста виразив.Ну має (Джек)право в принципі. Він же так, з барського плеча, готовий з нею Серафимом поділитися,так що їй є за що собацюрі годити.Бо ж Серафим у нас вогонь, на нього всі сільські панянки (різновікові) слину пускалали.І присвоїли титул секс-символ села.
Катерина Позняк, Ну, правду кажучи, то переважно уся чоловіча стать того ж села і деякі жіночки в придачу так само до знемоги і ненавидять його за роботу...і усіх чортів на нього вішають...А Джек - так...цю песи іноді годні розтопити найчерствіше серце....
" сумнівний підозрюваний у справі викрадення кісток"- класс:)
Шаграй Наталія, :)))
Ото Серафим і з дідом мав пригоди! Але Йолані від душі відлягло, що на день народження не потрапив! То Забара перебрався до неї разом з Джеком, якого вже підкорила Йолана!
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Пригоди з дідо трішечки мали місце в житті :)))) О, так Забара якось потихенько перебирається до Йолани....і весь такий щасливий-щасливий :))))
Забара ваш- це щось з чимось:)) Повеселили зранку:)))
Оксана Усенко, Ой, дякую! Це класно....люблю розмалювати ранок читачів позитивом :)))
" ваш дід на кладовищі", то шикарно:))) Певно взято з життя?:)
Оксана Усенко, Взято з життя...не втрималася...це просто так шикарно :)))))
"Терпіння першим зіграшо в ящик"- так і уявила:)
Оксана Усенко, Ну цього хлопця прямо неможливо дочекатися...:))))
О про кладовище це правда життя, танці Забарі трохи не вдаються. Дякую вам за проду
Аня Осадчук, Так, про кладовище то трохи з життя...А танці закоханого чоловіка це такий собі інтимний прояв абсолютної довіри, закоханості та щастя :) У випадку Серафима це ще й нервове розвантаження, він скинув трохи надлишок фізичної енергії та збудження...Тому, дівчата, якщо ваш хлопець незграбно танцює...то є дуже добре...він почувається поряд вас у повній безпеці та гармонії :)))))
Ой, які ж вони файнезні!))))
Катя Купрейчук, Мені так і хотілося :)))))
То ревнощі завітали до Йооани, неждано і негадано? Цікаво, що розповість Серафим?
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Завітали...ну в межах здорових і притомних...бо коли вже хату палять, то занадто :)))) Далі буде...скажімо так, той день у Серафима буде важкий :))))
Так і уявила каву, що бере заручників:))
Оксана Усенко, Я не берусь пояснити звідки в автора такі ідеї виникають :))))
" я вже думала ти і маршрут до цього слова без навігатора не знайдеш"- недооцінює вона її:)))
Оксана Усенко, О, в Йолані ще багато живе несподіваного...про дещо вона і сама ще не знає :))))
"Драматична сюжетна лінія без повернення товару"- треба запам'ятати:)
Оксана Усенко, Навіяно одним моїм замовленням товару...спочатку привезли не те...замінили...потім привезли розбите - замінили...А скільки в цій історії драматизму :)))))
Ой, яка помічна кума! Тут тобі і сеанс психотерапії, і психоаналізу банально помножений на ржачну підтримку з філіжанкою кави! Йду своїй зателефоную!)))) Ну, і кава, що бере заручників - це щось ))))
Катя Купрейчук, Хороша ідея...і кума порадіє :)))) Люба - мама, дружина, невістка, подружка...в неї багато досвіду :)))
Не кума ,а психолог і психотерапевт, такий собі енерджайзик в одному флаконі.З такою кумою на будь-яку провокацію можна йти,витягне з будь-якої халепи.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, Та нам усім іноді не вистачає спокійно з кимось поговорити...Люба ж наче нічого нового не сказала...усі старі істини...просто іноді їх варто почути вчасно :)
Кума краще психолога, а ревнощі просто вау
Аня Осадчук, Ох, ті ревнощі...та поки не бачиш, то наче все гаразд, а тоді раптом накриває :))))
Кар'єр, мотоцикли, юність - гарний орієнтир для оптимізму:) Прямо їх і уявила:)
Шаграй Наталія, ой, сильно сумніваюся:)))
Дякую вам за проду ♥️♥️♥️
Аня Осадчук, Дякую, що активно читаєте і коментуєте...
Як гарно описано зріз суспільства, одним всі винні, інші ща всіз мають робити! То з довірою ще буде довгий шлях торуватися?
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Таке маємо...і на жаль, у людей дійсно панують такі думки в голові....О, з довірою ще доведеться попрацювати...ще й як....Будемо слідкувати далі...
Красивий мабуть був в болоті:))) Зате заспокоївся:)
Оксана Усенко, Аж очей не відвести...але у багатьох хлопчиків тридцяти рочків є таке хобі брати мотокроссовий мотоцикл і їхати в ліс місити болото...
Ох! Насичений день вийшов у цієї парочки! Від соціального аналізу суспільства і прямого контакту з тригерами того ж таки суспільства до валяння в болоті з причин диких ревнощів...ну і дрібка здорового глузду!
Катя Купрейчук, Ну це ще в радість, що сказав...бо бувають ці чоловіки дуже страждальні (я товстий, лисий, худий, ти мене соромишся, щоб його сказати, щоб не сказати дурню)...маса причин...особливо зараз...у хлопців наразі відчуття тотальної самотності...у дівчат цього прикрого відчуття зачасту немає, бо вони зайняті...якби не сказати це ще якось... Тому так...усе цікаво...
Тепер, за сільською традицією, Забара має йти за хрещеного врятованій дитині))), а якщо там ще й кума буде молода і гарна, то Йолана спізнає ревнощі....)))))
Шаграй Наталія, Я якраз думаю, що здорові ревнощі притаманні Йолані, якою б впевненою в собі чи в Серафиму вона не була. Звісно, в істерику вона не впаде, ще якоїсь дурні, притаманної молодості, недосвідченість та непевності- не вчверить... Але оті славнозвісні коти, що шкребуть по душі- розпізнає.) Можливо, навіть сама здивується їх появі( чи наявності). Все ж тригери, які можуть спрацювати у неї є.)
Ви автор, ви краще знаєте свого персонажа. Я ж суджу по тому, що читаю.) Таке...
Добрий день. Скажіть, а скільки планується глав?
Алина Григорова, Добрий день! А там трішки магія працює...і іноді натхнення підживлює відгуки читачів...а питання взагалі можуть додати нових розділів у творі...Поки, на жаль, не можу надати відповіді на ваше питання...
Після прочитання цих розділів мені хочеться сказати ''щиро дякую'', ви так вдало описуєте проживання різних емоцій, стан різних ситуацій, ніби сам прожив і слава богу це нормально. всі ми люди і маємо свої відчуття, а ваша книга допомагає це прожити, а якщо ще й з гумором, то це так приємно. Ще раз дякую:)
Вікторія Забрудська, Щиро дякую, що поділилися...і дякую за побажання
Ну типова ж робота дільничого: видати методичну з техніки кохання, домовитися з птахами, зняти порчу:))
Шаграй Наталія, навіть не сумніваюся:)))
Ото будні в дільничого.Вже можна книжку написати про всі ці події і пригоди.Все це накопичується ,а потім вибухає так ,що людина так стресує ,що не залишається сил.Саме таке трапилося з Северином,добре що є кому підтримати і підібрати влучні слова ," я поряд" ," ти не один".Йолана все розуміє і відчуває.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, О, певно, цікаві події мають місце в житті кожного...Трішки позитивного бачення, гумору і все можна пережити. Але іноді накриває...ми все ж таки не емоційні олігархи...тоді підтримка дуже важлива :))))
Дуже щемливий вечір. Дякую вам за проду ♥️♥️♥️
Аня Осадчук, Дні бувають різні...від одних подих перехоплює, інші проходять непомітно, одні несуть радість, інші сум...але тільки так і з хорошими і поганими днями ми можемо відчувати життя...
який чудовий розділ. дякую :)
Tetiana Nakonechna, Дякую! Рада, що сподобався...:)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати