16 519
Анотація до книги "Назустріч вогню"
— Тільки постарайтесь не вбитися… — вхопилася я за драбину.
— А то що буде? – фиркнув він зверху.
— У мене буде на одну проблему більше. І з трупом вашим невідомо ще що робити.
— Ви ж в курсі, що я в поліції працюю? – зиркнув він звисока на мене.
— В курсі, тож коли ви вдаєте з себе електрика і, що та пташечка, розгойдуєтесь на моїй драбині я трішки нервуюсь.
— Я взагалі-то люблю щось руками робити, — повідомив він мені.
— О, то у вас є якесь хобі, а не тільки робота.
— Дивно ви якось уявляєте моє життя, — пробурчав він зверху.
— Я ваше життя не уявляю, бо не маю про нього ніякої інформації. А уява не створює образи з нічого. Вона працює, як конструктор й базується на наших знаннях, досвіді та спогадах.
— Оце ви закрутили, — присвиснув він...
— А то що буде? – фиркнув він зверху.
— У мене буде на одну проблему більше. І з трупом вашим невідомо ще що робити.
— Ви ж в курсі, що я в поліції працюю? – зиркнув він звисока на мене.
— В курсі, тож коли ви вдаєте з себе електрика і, що та пташечка, розгойдуєтесь на моїй драбині я трішки нервуюсь.
— Я взагалі-то люблю щось руками робити, — повідомив він мені.
— О, то у вас є якесь хобі, а не тільки робота.
— Дивно ви якось уявляєте моє життя, — пробурчав він зверху.
— Я ваше життя не уявляю, бо не маю про нього ніякої інформації. А уява не створює образи з нічого. Вона працює, як конструктор й базується на наших знаннях, досвіді та спогадах.
— Оце ви закрутили, — присвиснув він...
Зміст книги: 37 глав
Останнє оновлення: вчора
299 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти*пищу від захоплення* :)
Tetiana Nakonechna, Я дуже рада, що історія припадала до душі....
Ооо, Наталю, Ви разом із своїми героями неймовірні! В думках я цілий вечір із усмішкою повертаюся до них. Дякую!
Наталя, Супер! Я дуже рада, що герої подобаються...І вкрай потішена, що розвиток подій викликає посмішку :)))) Автор задоволено потирає лапки....
" Я занадто поважаю свій час і шаную свої нерви ,щоб отак витрачати їх на театральній постановки перед публікою ,яка навіть аплодувати не буде".Поділяю її думку.
Оксана Кіс, Йолана розглядає свої нерви, як обмежений ресурс і їй уже не потрібне чиєсь схвалення. І загалом мовчання чи холодна іронія б'ють сильніше чим крик...
Залишати жінку з її думками - це все одно ,що дитину з сірниками в порохівниці.Істина.Моя фантазія теж відразу малює і домальовує.
Оксана Кіс, А жіноча мозок так і працює...коли чоловік мовчить...мозок жінки не терпить порожнечі...він її заповнює, і зазвичай, то йде не на користь чоловіку.
" Заарештую тебе за опір владі ",беру на олівець .Буду своєму чоловіку таке говорити.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, Повеселили...Я вже так і уявила...Чоловік не купив хліба...- Опір владі. Заснув під серіал - Непідкорення законним вимогам дружини...:))))
Ооооо! Тягну либу на весь писок!))) Справжність цих двох - це десять з десяти!(бо від тих відлайканих інстаграмно правильних рейтингових персонажів вже зуби зводить і печінка болить).Вже чекаю на проду з весіллячком!)))
Катя Купрейчук, А!!! Клас...автор потішений-потішений...і теж тягне либу на весь писок...
Дякую вам за проду ♥️♥️♥️♥️
Аня Осадчук, І я дякую за усі відгуки :)))
Вони таки красунчики. Дурдом на призьбі, але такий щирий, теплий, добрий:)
Оксана Усенко, Щиро дякую...і дуже рада, що історія подобається
"Пропозиція руки і серця з туманними перспективами життя пальця" - тихо підхіхіківаю:)))
Оксана Усенко, Ех, бувають і казуси :))))
"З нічними чергуваннями та протоколами про крадіжку курей". - так, кумедний багаж у Забари. На мрію кожної жінки його фах і посада не дуже схожі:))) Але ж яке щире:)
Оксана Усенко, Однозначно, легко не буде...але сподіватимемося, що у них все вийде....
"Заарештую тебе за опір владі"-ню-ню:)))
Оксана Усенко, Ну зваблює і переконує, як тільки може....
"не бачити причин для істерики, це не неуважність, а стратегічний вибір"- гарно сказано:)
Оксана Усенко, Дякую, я старалася :)))
" навіть на бетоні кактуси зацвітають" - буває:)))
Оксана Усенко, О, ці можуть...їм тільки подай емоцій :)))
" забула де поклала совість"- клас:)
Оксана Усенко, Дякую ! :))))
Яка милота.... Я попливла від розділу більше, ніж Йолана від пропозиції)
Лариса Гаврилюк, А як я радію, коли читачам подобається....уммм....
Щось кума настрій не зуміла зіпсути) Серафим гм цікаво освідчився)) Паоей Йолани врятують?
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Ну буває і такий безнайстройний той настрій :)))) Ох, ті освідчення...бувають і курйозні...Обов'язково...палець важливий :))))
Яке смачне освідчення!
Larisa Chelter, Щиро дякую! Автор схрестив пальчики і сподівається, що історія читачам подобається :)))
Щоденник Забари просто вогонь.Ні дня без пригод,весело ,як весело ,але не скучно точно живуть.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.Христос Родився!
Оксана Кіс, Славімо Його!!! І нехай дім буде сповнений тепла і щастя!!! Та мені, здається, що такі пригоди є у всіх...або і цікавіші :))))
Вітаю з Різдвом Христовим і дякую вам за проду
Аня Осадчук, Щиро дякую за вітання!!! І Вас з Різдвом!!! Миру, щастя, благополуччя!!!
Ооооо! Щоденник просто феєричний!)))) І ризики з капустою!)))
Катя Купрейчук, Клас!!!! Автор щасливий :))))
Красені. Щоденник Забари взагалі вогонь:)
Оксана Усенко, Дякую! Супер...рада, що сподобалося :)
Веселе в них життя! Пригоди їх не оминають! Але й дивні люди, для чого їм вовк у дворі?
Вітаю з Різдвом! Хай здійсняться найзаповітніші бажання та перемоги нам усім!
Lyudmyla Kovdrysh, Щиро дякую!!! І вас з Різдвом!!! Миру, добра, здоров'я, світлих думок, виповнення мрій та щастя!!! Ну пригоди знайдуться завжди :)))) Я так розумію, якихось тварин утримують, для продажі (там не тільки вовки, там ще й леви є та інші екзотичні тварини), якихось для міні зоопарка, а когось тримають ...ну навіть не знаю...для власного его....
Діти дійсно ігнорують ,те ,що ми кажемо і копіюють те ,що ми робимо - істина.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, Боюсь, що так :))))
" Ти надійна ,як земна гравітація" .Колишній проміняв надійність і стабільність ,на казна що.Думав ,буде купатися ,як вареник в сметані ,а не тут ,то було.Немає чоловіче легкого хліба,сам вже собі не радий.А Йолана скинула зайвий баланс і дихає на повні груди.
Оксана Кіс, Як я вже казала, що чоловіки йдуть не через жінку...а через свої якісь проблеми...але я дуже рада рада, що ви помітили отой контраст між двома чоловіками...
Вибачте за каламбур: як добре, що їм добре :)
Наталя, Та живемо під свічкою...то хочеться чогось уже світлого і сонячного :))))
Дякую вам за проду
Аня Осадчук, Дякую вам за відгуки :)
Гарно. Прямо позаздрила їм:)
Оксана Усенко, Дякую!!!
"Мої гени могли б себе попристойніше поводити"- клас:)
Оксана Усенко, Ага...однозначно від генів хотілося би більше :)
Нема нічого тривалішого як тимчасове! То Каріна ще поживе у Йолани? Який чарівний пікнік...
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Іноді все йде не так як хочеться...а особливо, коли тобі дуже щось треба :)
В неідеальності ховається справжній смак життя.Дуже влучно сказано.
Оксана Кіс, Дякую! Я старалася :))))
Серафим набуває досвіду .Можливо ,скоро знадобиться.Дякую,Наталія .Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, О, так...емоційні горизонти він розширює :))))
Забара отримав цікавий комплект досвіду:))
Оксана Усенко, Дуже...йому прямо на користь той новий діапазон емоцій...
Про кродила і вольєр - посміхнуло:)
Оксана Усенко, Угу...То так і має бути...а то "не дозволяє", "забороняє"...
Дякую вам за проду ♥️♥️♥️
Аня Осадчук, Дякую вам за відгуки!!! :))))
Це і смішно, і грішно...))) Хай- но Забара призвичаїться, то й собі захоче такого Назарчика))) ....А світ і пригоди не відпускають Йолану....)))
Лариса Гаврилюк, За що я люблю життя, то оце за такі певні моменти, коли ти навіть гадки не маєш, як доля так повернула, що звела людей...Усе може бути....Забарі точно піде на користь новий діапазон емоцій :)))) Ну...життя багатогранне і, певно, ще не всі свої грані показало :)))
Оце стрес для Серафима, малого підсунула! То "веселе" життя в Йолани було напочатку в селі!
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Та якщо озирнутися, то ми те "веселе" життя побачимо у всіх нас...Мила посуд і нагадалося, як перед війною мені хотілося таких прикольних тарілочок...як я з ними носилася...і в перший день війни з Києва я виїхала з рюкзаком в якому було трішки одягу і документи...
Дякую вам за проду
Аня Осадчук, І щиро дякую за відгуки :)))
Гарна вона. Такий людяний прагматизм:)
Оксана Усенко, Дякую! Є тут нове визначення називається квінейджерки - це про панянок від 45 до 65 років в активній фазі життя, які сповнені енергії та мудрості. Вони переосмислюють себе, карєру, стосунки...створюють власні стандарти...Це нове покоління жінок, які змінюють уявлення про вік, успіх та можливості...
Йолана зріла і врівноважені жінка ,яка вже бачила життя і живе в гармонії з своїми емоціями і почуттями.Вона зацікавлена в комунікації з теперішньою її колишнього ,а чи зацікавлена вона ,це вже інше питання.Таке враження ,що ці молодиці вже нічого не потрібно ,ні чоловіка ні дитини.Щоб колишньому ще самому не довелося цю дитину виховувати.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, Зрілість - це іноді уміння пережити біль, сором, страх...не намагаючись їх відразу заглушити втечею, сваркою, або алкоголем. Також емоційно зріла людина має емпатію...тобто людина може, наприклад, за агресією іншої людини побачити її біль чи втому. Побачимо, що там буде далі з цією молодицею...і з Забарою, який останнім часом розширює свій емоційний діапазон...
Йолана, однозначно, молодчинка. Так, емоційній зрілості нам усім необхідно вчитися.
Наталя, Емоційна зрілість - це постійний процес розвитку, здатність розуміти свої емоції, керувати ними та брати відповідальність за них. І вона з'являється тоді, коли власне щастя стає внутрішньою роботою, а не обов'язком когось іншого...Того так, Йолана сприймає людей такими, як вони є, а не ідеалізованими. Колишній - це ж не чудовисько, це чоловік зі своїми обов'язками. Нова дружина, обставина з якою можна співіснувати, а Забара, зовсім не принц на білому коні, а чоловік, який може бути валянком у стосунках, але при цьому кохає...
Йолана певно теж до цього довго йшла! Які вони милі та закохані?
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Ой, довго...якось відразу не даються знання і розуміння...
Це називається емоційна зрілість.Це те до чого треба прагнути.Мені так точно.
Катерина Позняк, Навіть сперечатися не буду, що це складно. І за ту емоційну зрілість платиться своя ціна...Але у нас і так багато ситуацій, коли батько не хоче після розлучення нічого навіть знати про дітей. Але є і протилежні випадки, коли батько через суд змушений добиватися дозволу бачити свою дитину. В основному розлучення завершуються гучними скандалами, претензіями, шквалом звинувачень...Але ж...але ж...діти не повинні страждати від цього... І, як би там не було, якщо є спільні діти, то взаємодіяти з колишнім чи навіть з новою дружиною колишнього доведеться...І ліпше, якщо то будуть цивілізовані стосунки...
ух ти, які повороти :)
Tetiana Nakonechna, Життя доволі непередбачуване...
Все одне до одного, як завжди буває у житті. А ще кажуть: "Хто везе, того й поганяють". То чомусь усе валиться на Йолану, якась Мати Тереза.
Наталя, А тут цікаве питання...На будь-яку ситуацію ми будемо реагувати виходячи з нашої особистості, поточного нашого емоційного стану та якогось нашого досвіду. В Йолани наразі все чудово...вона щаслива...і вона не робить якихось надзусиль над собою...а дію-наслідок вона бачить...Її колишній приймає участь у житті їхньої доньки...скажу більше, він також допомагає фінансово (коли дитина за кордоном, навіть коли вона дуже економно витрачає кошти, це все одно дорого...бо здебільшого наші доходи малі...а вартість навчання може коливатися від 14 до 40 тис.фунтів стерлінгів тобто у гривні це від 800 тис і вище...тому, ні, Йолана не свята...
Одним словом тримає Йолана село на вухах.Серафиму ще багато чого доведеться пережити і побачити.Вислів куми про лелеку ,що губив по дорозі ,довів мене до реготу ,бо я проте саме подумала, така я добра людина.Сподіваюся ,що тимчасове прожиття не переросте в постійне,і не доведи ,щоб у шведську сім'ю.І дійсно ,чи " радість очей " не викине якоїсь дурниці ,не покладе око на Серафима,щось дуже швидко вона погодилася.І яка буде дяка від колишнього ,він явно хотів вколоти.Кіно продовжується ,а ми дивимося ,що буде далі.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.Історія неперевершена ,такі повороти.
Оксана Кіс, Йолана не винна, воно ....само :)))) О, Серафим точно розширить емоційний діапазон...Рада, що повеселила...кума не панькається :)))) А ми скоро усе побачимо...Колишній він на то й колишній, але як він красиво прикрутив свої емоції...А? Може, коли треба.
Середовище дійсно дуже впливає на людину ,з ким поведешся ,від того наберешся.А над ревнощами і довірою треба ще попрацювати, але головний посил Йолана вже вклала в голову Серафима.Чесно сказати ,мені дуже хочеться побачити колишнього Йолани ,його якраз ще бракує в цій історії.Дякую,Наталія.Чекаю на продовження.
Лариса Гаврилюк, Та от коли ти вже думаєш, що тебе уже нічим здивувати, то життя сприймає це як виклик і радісно підсовує якійсь нові ситуації, певно, щоб росли і розвивалися :)))))
От такого виверту долі, Йолана не чекала. І як тепер будуть уживатися всі? Про плітки, то вже, навіть, мови немає...
Щиро дякую
Катерина Позняк, Та тут і так шлюб в Україні зберегти дуже важко...Особливо у становищі, коли чоловік на війні, а жінка все сама...
Подзвонить колишній і попросить (НЕ -ся) забрати. О інтрига! Не його,а теперішню. Чого тільки в житті не буває... Я тут вичитала про переселенку, що коли були змушені виїжджати другий чоловік був безвісті пропавший і допомагав виїхати із дітьми перший.І заодно цей чоловік вивіз колишню з дітьми (своїми і іншого я так розумію) своїх батьків і батьків того що безвісті пропавший. Якщо одним словом ( як на мене)це людяність.І любов. Бо любов спасе світ. І якщо ви скажете що краса врятує світ, то красу можна бачити лише тоді коли ти можеш(здатен,вмієш любитити)
Катерина Позняк, З цим погоджусь, бо наше сьогодення рясніє неймовірними випадками...починаючи з порятунку з-під завалів багатоповерхівок, евакуацій на межі з дивом, хірургічних операцій під світлом ліхтарика, самостійний виїзд 11 річного хлопчика з Запоріжжя на початку війни, численні історії медиків, які приймали пологи у бомбосховищах чи підвалах....Та для всіх, певно, є речі, які ми ніколи не забудемо... Для мене особливі є болісні речі, які стосуються дітей....Тому на фоні оцього всього Йолані було неможливо відмовити колишньому....
Кума висловила і мою думку, щодо цієї ситуації.
Аня Осадчук, Ситуації бувають різні...і реакції на них теж...Бо, найперше, ми будемо опиратися на свій досвід, на раціональність, на якісь емоційні та інтуїтивні фактори , на систему наших цінностей, на якісь певні психологічні установки...
Смішні дурацькі історії та милі визнання - основа міцності сім'ї :)
Tetiana Nakonechna, Так такі моменти стають якраз тими про які ми згадуємо крізь роки :)))) Якщо в сім'ї можуть від душі посміятися, то це є дуже позитивної ознакою здорових стосунків. Сміх і гумор є маркером, що в сім'ї не має напруженої атмосфери і ти можеш себе навіть дурнем показати не боючись осуду. Самоіронія, здатність посміятися над проблемами взагалі допомагають справлятися зі стресом...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати