Мій (не)справжній

– Ти що, закохався в цю заучку? – на мене дивиться вся компанія хлопців.

– Ні, такі, як вона, мені нецікаві, – кручу в руках склянку з темною рідиною.

– Я чув, вона тільки з підручниками мутить. Може, варто спробувати її розвести?

– Я не граю в такі дитячі ігри.

– Та невже? А може, ти просто злякався?

– Кожна буде біля моїх ніг, якщо я захочу. Яка мені вигода з цієї колючої заучки? – уважно на нього дивлюся.

– Довести ще раз, що ти можеш досягти свого. Виграєш – проси в мене будь-який приз. Єдина умова – на випускному вона сама має визнати тебе своїм хлопцем.

– Який термін?

– З нею буде непросто, тож даю тобі… три місяці. Якраз до випускного.

– Готуй свою улюблену тачку. Я згоден.