124
Анотація до книги "Лист до матері"
Це зворушливий лист до жінки, яка дала життя, але не дала любові. Історія про біль самотності і невідворотні втрати, про пошук себе серед уламків минулого і про силу вибору — жити далі, відпустити і створити власний світ любові та свободи. Твір — це відвертий і щирий діалог із матір’ю, що ніколи не стала справжньою підтримкою, і водночас — звернення до себе, до внутрішньої сили та надії на відродження.
“Це зворушливий лист до жінки, яка дала життя, але не дала любові. Історія про біль самотності і невідворотні втрати, про пошук себе серед уламків минулого і про силу вибору — жити далі, відпустити і створити власний світ”
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТакий текст у вас гарний, що немає слів! Я вражена. Стільки дітей відчували на собі такий тиск, недоліки, контроль, але є та людина, яка забере це все, і покаже справжній світ, де немає того всього.
Гарного натхнення!
Мелені Матхевен, Дякую
Доброго вечора. Прочитала вашу книгу та зробила розгорнутий коментар у своєму блозі в рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак. https://booknet.ua/blogs/post/403409
Маленька Мія, дуже вдячна вам за рецензію.
Дякую за чудову книгу. Натхнення і гарних ідей для нових історій. ВІд мене вподобайка і підписка.)
Поставила зірочку. Це чутливе, страшенно сумне, сповнене образи оповідання. Можна сказати, що кожна людина має образ “кращої версії свого життя”, але інколи треба просто прийняти той факт, що життя таке, яке воно є. Не в тому, аби “скласти руки” – в в тому, що не все залежить від нас і немає змоги зробити все навколо ідеальним. Щодо матері… як не дивно, бувають різні способи любити. Можливо, “полуниця” була відгоміном того, що не можна приймати щось від тих, кому не довіряєш, бо потім шпигнуть тим якнайдошкульніше, а про подругу – бо ятрить власна згадка про зраду. Хтозна. Не завжди можна суворо судити матір, бо не знаєш, що вона сама пережила в своєму житті, через що, можливо, вирішила, що відкрита ніжність зробить дитину слабкою, непідготовленою до жорстокого світу, а сувора дисципліна навпаки, загартує...
Janina Feniks, Просто спершу здалося, що йдеться про відсутність матері, а потім – що про надмірну її суворість, відсутність емоційного включення.
Ці уривки з "Книги Лист до матері" справді зворушують до глибини душі. Читаючи їх, відчуваєш таку щирість і біль, що неможливо залишитися байдужим. Це ніби занурення у світ дуже особистих переживань, де кожне слово пронизане емоціями.
Особливо відчувається тема дитинства, яка, здається, залишила глибокий слід – і не завжди світлий. Ця боротьба з внутрішніми демонами, пошук себе, нерозуміння з боку близьких, а подекуди й самотність – це те, що, на жаль, знайоме багатьом. Але водночас, крізь ці рядки пробивається неймовірна сила духу, бажання зрозуміти, пробачити і рухатися далі.
Дуже співчуваю тим почуттям, які передані в тексті. Це нагадує, що кожен з нас несе в собі свою історію, свої "незагоєні рани", але важливо знаходити в собі сили говорити про це, шукати світло і вірити, що "милий клей" завжди знайдеться, щоб тримати нас купи.
Дякую, що поділилися цим. Це дуже глибоко і по-справжньому.
Ася Рей, Вдячна за такі слова, ця повість-новела була для мене дуже болючою, але необхідною.
От тепер подумав, що треба було написати свій текст в рекомендації, а не вставити Ваш з анотації))) Я ще вчуся також;)
Romul Sheridan, З нетерпінням очікую на вашу рецензію.
Дуже сильно! У мене сльози... Слів немає... Стільки болю, відчаю, і водночас сили духу і любові. Прекрасний емоційний твір...
Romul Sheridan, Дуже дякую. Ще поки не розібралась з усіма технічними питаннями.
З новинкою! Я люблю таке. Зворушливе. Тож додаю до бібліотеки. Прочитаю...;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати