Лист до матері

4.

Четвертий лист.

Найтемніший день.
День, коли розбивається дитяча душа. Коли серце холоне. Коли стається щось настільки жахливе, що твоя власна пам’ять просто прибирає це. Стирає.

Ти залишаєшся без жодної опори. Розбита в друзки, вщент. І збираєш себе з того, що лишилося. Ліпиш себе наново — і їдеш далі. Хоча шкода вже завдана, і цього вже нічим не змінити.

Можна трохи залатати рану, прикрити вибоїну. Але не більше.

Та знаєш, я навчилася з цим жити.

Набагато гірше — це невіра. Невизнання. Це ніби дивитися на розбиту тарілку й казати, що вона абсолютно ціла.

А найгірше — знати, що це саме ти винна, що тарілка розбилася. Хоч ти й не розбивала її власноруч. Мовчазна згода. Співучасть.

І як після такого називати тебе мамою?

Ти зробила свій вибір.
А я мушу зробити свій.

Яніна Фенікс

Подобається

#907 в Молодіжна проза
#301 в Підліткова проза
#1668 в Сучасна проза

У тексті є: стосунки мами і доньки, пошук себе, зцілення

Відредаговано: 08.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись