Лист до матері
1.
Перший лист.
Ти не пам’ятаєш мого першого слова, мого першого кроку, мого першого падіння… Так багато перших…
Ти ніколи не розчісувала мені волосся, не гралася зі мною, не говорила просто так… І ще більше “ніколи”…
Ти не знаєш, як самотньо було мені в дитинстві. Настільки самотньо, що я перетворила це у свій захист, свою броню.
Я мала гарні іграшки, але не мала з ким гратися. Я не навчилася дружити. Самотність стала моїм другом, моїм порадником. Я не мала братів чи сестер, з ким можна було б розділити радощі й біди. Тягар усього ліг лише на мене. Я мала бути собі і сестрою, і братом. Ніби жила одразу за себе і за них.
Нікому порадитися, ні з ким розділити успіх. Навіть посваритися не було з ким. Бо коли сваряться брати й сестри, вони все одно залишаються ріднею, залишаються разом.
Я забороняла собі радість. Постійно намагалася бути хорошою для всіх: слухняною, тихою, старанною ученицею. Хороші оцінки — заради гарних оцінок. Я бралася за різні справи, але жодна не приносила мені задоволення. Я починала — і швидко втрачала інтерес. Залишала все з відкритим фіналом. Не було поруч людини, яка б направила, підказала, наполягла, порадила… А може, навіть зупинила.
Ні, я не перекладаю провину з себе на інших. Я навчилася відповідати за свої вчинки — правильні чи ні.
Просто ти цього не знаєш.
#982 в Молодіжна проза
#348 в Підліткова проза
#1905 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
