Лист, що буде потім.
Ми з ним створили свій власний світ. Світ, у якому немає місця для маніпуляцій. Де панує довіра і любов. Щирість — попри все, заради майбутнього.
Ми не ідеальні. Ми робимо помилки. Іноді ранимо тих, хто поруч.
Ми досі вчимося любити. Ми визнаємо свої помилки.
І щодня, знову і знову, ми намагаємося стати хоч трохи кращими.
Не заради когось — а заради себе.
Наш світ — як скляна куля. І багато хто хоче її розбити.
Але я оберігатиму її — від заздрощів, втручань, повчань.
Навіть якщо щупальця минулого постійно намагаються проникнути в наше теперішнє, — ми покладемо життя, щоб зберегти цей світ. Бо так чинять батьки. Вони приносять себе в жертву.
Ми вже багато чим пожертвували заради цього маленького клаптика надії на краще.
Цей світ має продовження.
І я би воліла, щоб ти ніколи не знала їх, а вони — тебе.
Свобода від тебе — це найкращий подарунок, який я можу зробити своїм дітям.
Не відчувати твого тиску. Твоїх маніпуляцій. Твоєї недовіри. А найперше — твоїх зрад.
Світ і так надто жорстокий, щоби дозволити тобі й далі руйнувати все навколо.
Вони не стануть жертвою на твоєму вівтарі.
Вони не благатимуть про любов чи хоча б прихильність.
Не намагатимуться заслужити твою увагу.
Ти станеш для них чужою людиною.
Тією, якою насправді завжди й була.