16 197
Анотація до книги "Коли земля не може бути пухом..."
У Рівне зі столиці приїздить у справах компанії молодий чоловік Дмитро. Повертаючись з офісу до місця проживання він проходить через кладовище де зустрічає дівчину. Незнайомка просить у Дмитра допомоги возз'єднатися з коханим, який загинув у ДТП ще 8 років тому...
28 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарне оповідання. Місто класно видно. А от у максимально позитивному фіналі не сумніваєшся.
Наталія Дев'ятко (Natalia Devyatko)
Спасибі за чудову роботу. Цікава історія. Можливо певні сюжетні моменти трошки передбачливі, проте історія все одно цікава і насичена певним колоритом, що надає відчуття деякого реалізму. Творіть далі!
Дякую, дуже приємно))
Дякую за твір. Написано легко і просто. Натхнення Вам і нових задумів!
Щиро дякую за відгук.
Дякую за твір. Захопливо. Жаху не наводить. Але легкий холодок залишається. Мова проста, для широкого загалу.
Інна Гальчук, Щиро дякую за відгук
Цікава і повчальна історія , тим більше що Рівне теж знайоме місто!
Василь , Дякую
дуже цікава історія. чомусь здається правдивою
Інна Могила, дякую :)
Цікавий твір, прочитала із задоволенням!
Маша, Щиро дякую.
Прочитала Ваш твір на одному подиху! Сюжет дійсно дуже захопив, неможливо було відірватись. Бажаю Вам творчих успіхів і надалі !
Елена Цехмейстер, Дякую, дуже приємно.
Віта, ти відкрила в собі ще один талант!!!! Пишаюсь, що маю таку сестру!!!!
P.S. Сама тим кладовищем ходила не один раз. Після твого твору більше не піду!)))))))
Олена Бриж, Дякую )))
Файно.Чекаю обіцяну книжку.
Galina Chubyuk, Дякую.
Цікаво знати, ви - рівнянка, що так гарно описуєте місто? Якщо так, то привіт рівнянам від рівнян=).
Arkit, Так, рівнянка. Привіт прийняла і передам ))))
Прочитала вчора, якось намагалася зібратися з думками, щоб відтворити враження.
У цьому тексті мені найбільше припали до душі характерні побутово-щоденні деталі, достовірні такі: люди, які скорочують шлях через кладовище (по-моєму, у будь-якому населеному пункті є такий цвинтар), опис дешевої забігайлівки, де герої пили "зі своєю їжею" (дуже колоритно, прямо одразу уявила типові генеделики в містечку Дубно біля річки). Ще справив неоднозначне враження конфлікт "не одружувалися, бо відкладали гроші на весілля". Це щось зовсім з іншого світу: я розумом приймаю, що так, є такі люди, які готові витратити гору грошей на білу сукню, тамаду й оце от усе з голубами й гостями, але серце моє кричить, шо з ними шось не так))
Але сама історія дуже "жанрова", тому дещо передбачувана. Що події матимуть містичний розвиток саме у зв'язку з господинею, у якої герой винайняв житло, було зрозуміло від першої її репліки про "часу вистачить". Але разом з тим хотілося якоїсь більшої гостроти, небезпеки, чи що. Бо саспенс, який нагнітався, урешті ні до чого несподіваного не привів. Забракло якогось стрімкого повороту.
Досить доладний текст, приємно й просто написаний, але, як на мене, без "родзинки".
Ірина Пасько, Щиро дякую за такий змістовний відгук.
Мабуть, вам вже казали, що сюжет та атмосфера чудові, що читати легко... додам тільки, що мені приємно було побачити римські цифри) Пишіть так само гарно й надалі.
Квас Тарас, Дуже приємно, дякую
Гарна історія.
Алиса Ольгич, Дякую
Талант ! Так тримати.
Лариса Шульга Ніколаєнко, дякую
Гарна мова, читається легко, про сюжет вже казали, але все одно було цікаво.
Декілька незрозумілих моментів:
частина 5 - "...тіло довелося ДЕМОНТУВАТИ з деформованого автомобіля." - тобто, воно було там "змонтовано"?
частина 10 - "Молодий чоловіче, це надто вдалий жарт..." - пропущено НЕ?
ЧАСТИНА P.S. - "...блукати нічним Рівнем..." - хіба так правильно? Гугл каже - Рівним...
А в цілому стиль розповіді сподобався. Дякую
Рудий Кіт, Щиро дякую за відгук.
"тіло довелося ДЕМОНТУВАТИ з деформованого автомобіля" - так часто кажуть самі рятувальники, якщо чесно використала вислів навіть не задумуючись ))) Все інше то помилки через поспіх, писала і публікувала твір в останній момент))))
Все дуже сподобалось. Читається легко, історія цікава. От тільки P.S. засмутив. Все оповідання пронизане теплом і затишком (попри те, що половина дій відбувається на кладовищі), а в кінці все холодно і незрозуміло. Навіщо абзац про зміну роботи? Що це дає? І на мій погляд, було б краще завершити кінцівку. Читач повинен отримати сатисфакцію. Відкриті кінцівки так не працюють.
Сергій Ігнацевич, Щиро дякую вам за відгук.
Дякую, цікава історія.
Наталія Франчук, Вам дякую за відкуг)))
Непогано, хоча й трошки банально як на мій погляд.
А ще у деяких місцях є дрібні помилки, наприклад, крапка замість коми, чи навпаки. Напевно, це через поспіх. Але, взагалі, читалося легко.
murrrchik, Ваша правда - через поспіх. Усе робила в останній момент))) За відгук дякую.
Дуже сподобалось! Читається на одному подиху!
Елеонора Стопа, Дякую )
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати