Чорна удова

У сірій зимі козацької Січі, з’являється звістка про жінку, біля якої вмирають чоловіки. Її називають відьмою. Її бояться. Про неї ходять чутки і шепочуть за зачиненими дверима.
Розслідувати смерть її останнього чоловіка посилають Сірка – козака, що вже дивився в очі тому, від чого не рятує жодна молитва. Він знає: справжня темрява приходить не ззовні, а зсередини людини. І все ж він їде туди, де серед мовчазного дому чекає вдова з очима, в яких занадто багато горя, але немає туги.
Між ними народжується зв’язок – повільний, небезпечний, приречений. Чи буде це історія про смерть, що приведе до кохання, чи розповідь про кохання, що приведе до смерті?
Це роман про страх і бажання, про гріх і ніжність, про ті межі, за якими людина вже не знає, чи вона рятується… чи гине.