143
Анотація до книги "Без Хвоста"
Скільки можна приховувати, якщо кохання почалося з брехні?
Мара ніколи не хотіла ставати людиною.
У морі вона мала все: дім, родину, друга, що завжди був поруч усе її життя. Але після зустрічі з Адріаном море раптом стало замалим.
Щоб бути з ним, Мара укладає угоду з відьмою й виходить на сушу. Тепер їй доводиться вчитися ходити, говорити, жити з болем у шкірі та приховувати те, ким вона була насправді.
Адріан бачить у ній загадкову дівчину, яка з’явилася нізвідки. Він хоче дізнатися правду. І чим ближче підходить до неї, тим небезпечнішими стають її таємниці.
Бо море не забуває тих, хто від нього відмовився. А Інар — єдиний, хто знає Мару справжню, — і не збирається відпускати її без боротьби.
Мара ніколи не хотіла ставати людиною.
У морі вона мала все: дім, родину, друга, що завжди був поруч усе її життя. Але після зустрічі з Адріаном море раптом стало замалим.
Щоб бути з ним, Мара укладає угоду з відьмою й виходить на сушу. Тепер їй доводиться вчитися ходити, говорити, жити з болем у шкірі та приховувати те, ким вона була насправді.
Адріан бачить у ній загадкову дівчину, яка з’явилася нізвідки. Він хоче дізнатися правду. І чим ближче підходить до неї, тим небезпечнішими стають її таємниці.
Бо море не забуває тих, хто від нього відмовився. А Інар — єдиний, хто знає Мару справжню, — і не збирається відпускати її без боротьби.
заборонене коханнялюбовний трикутникрусалка
Зміст книги: 10 глав
Останнє оновлення: 14 дн. тому
22 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені подобається, як поступово розкриваються стосунки Мари та Інара в 10 розділі . Він сердиться на неї, але водночас хвилюється й намагається допомогти. А Мара, попри біль і всі труднощі, продовжує наполягати на своєму. Цікаво, чи зможуть вони навчитися чути одне одного, адже обоє мають свої причини поводитися саме так.
Natalia Borysova, Наталіє, мені здається, ви вже добре розумієте цих двох. ❤️ Інар хоче допомогти, але його турбота не завжди звучить так, як хотілося б. А Мара настільки звикла покладатися на себе, що будь-яке втручання зустрічає в багнети. Іноді так і хочеться посадити їх за один стіл і попросити нарешті нормально поговорити. ? Дякую, що так уважно стежите за їхніми стосунками! Мені дуже цікаво читати ваші спостереження. ❤️
У 9 розділі особливо відчувається, наскільки непросто Марі звикати до нового життя. І справа навіть не в незнайомому місті чи труднощах зі спілкуванням. Цікаво спостерігати, як поступово змінюється її тіло і як вона намагається впоратися з цим майже самотужки. А поява Інара наприкінці розділу додала надії. Він помічає те, що вона сама намагається применшити. Цікаво, чи дозволить Мара йому допомогти, адже іноді прийняти допомогу буває не легше, ніж попросити про неї.
Natalia Borysova, А от про допомогу ви дуже влучно сказали! ? Іноді простіше ще раз стиснути зуби й зробити все самій, ніж дозволити комусь побачити твою слабкість. У Мари з цим точно непросто. А щодо Інара... Не буду забігати наперед, але мені цікаво, чи зміниться ваша думка про нього далі. ?❤️
Знаєте, під час читання я зловила себе на дивному відчутті. Здавалося б, перед нами фантастична історія, але переживання Мари такі людські й зрозумілі. Особливо це її бажання впоратися з усім самостійно, навіть коли вже боляче. Мені стало її по-справжньому шкода. І водночас захотілося, щоб поруч знайшовся хтось, перед ким їй не доведеться весь час бути сильною. Мабуть, саме такі моменти й змушують емоційно прив'язуватися до героїв.
Natalia Borysova, Наталіє, знаєте, мене особливо зачепили ваші слова про те, як важливо мати поруч когось, перед ким не потрібно постійно бути сильною. ❤️ Мара так уперто намагається з усім упоратися сама, що іноді навіть не помічає, як їй важко. Дуже рада, що ви не просто стежите за її пригодами, а й співпереживаєте їй. Для мене це багато означає. Дякую вам! ❤️
Розділ 8 змусив мене замислитися над тим, як складно іноді починати життя в абсолютно незнайомому світі, де навіть найпростіші речі вимагають зусиль і сміливості. Мара поступово вчиться бути самостійною, ухвалювати рішення, довіряти собі. І це дуже нагадує реальне життя, коли ми опиняємося в нових обставинах і змушені заново вчитися тому, що раніше здавалося очевидним.
А ще мене зачепила її зустріч з Адріаном. Як же цікаво буває в житті: для однієї людини зустріч може означати цілий світ, а для іншої — бути лише випадковим знайомством. І скільки почуттів іноді приховується за звичайним «приємно познайомитися»!
Мені подобається, що Мара не просто відкриває для себе новий світ, а поступово шукає в ньому власне місце, намагаючись водночас не втратити зв'язок із тим, ким була раніше. ❤️
Natalia Borysova, Наталіє, щиро дякую за такий теплий і вдумливий відгук! ❤️ Мені дуже приємно, що ви помітили, як поступово змінюється Мара. Адже найскладніше в новому світі — не просто навчитися в ньому жити, а ще й не загубити саму себе.
А щодо Адріана — ви дуже влучно підмітили! ? Іноді звичайне «приємно познайомитися» для двох людей може означати зовсім різні речі. Побачимо, що з цього вийде. ❤️
Дякую, що читаєте й ділитеся своїми враженнями!
Ох, шостий розділ виявився набагато болючішим, ніж я очікувала! І не лише через саме перетворення. Його опис настільки відчутний, що мимоволі уявляєш цей біль, страх і розгубленість Мари, коли замість звичного хвоста вона бачить дві зовсім чужі ноги.
Але найбільше мене зачепило її мовчазне прощання з рідними. Як вона запам’ятовувала дрібні звички матері, як віддала Тейру свій гачок, як не наважилася сказати найголовнішого… Ось ці моменти чомусь виявилися для мене навіть болючішими за саме перетворення.
І дуже сподобалася деталь із новим голосом та мовою. Мара не просто отримала ноги — вона буквально опинилася в іншому світі, де їй доведеться заново вчитися жити.
А фінал залишив якесь тривожне відчуття. Море зовсім поруч, але дороги назад уже немає. І все це заради чоловіка, у почуттях якого вона навіть не впевнена… Цікаво, чи стане ця жертва початком її щастя, чи найболючішою помилкою...
Natalia Borysova, Ох, так, шоста глава мала боліти не стільки самим перетворенням, скільки тим, що Мара залишає позаду. Мені особливо важливо було показати це через дрібниці — звички матері, гачок, те невимовлене прощання. А ноги, новий голос і мова вже роблять її майже чужою навіть самій собі. І тепер справді найстрашніше питання — чи варта була ця ціна того, заради кого вона її заплатила. ❤️
Мені сподобалося, що зустріч із відьмою у 5 розділі виявилася зовсім не такою, як можна було очікувати! ))) Замість моторошної чаклунки — мудра жінка, яка не заманює Мару обіцянками, а чесно розповідає, чим їй доведеться пожертвувати.
Особливо зачепило запитання: «А він любить тебе?» І тут раптом стає зрозуміло, що Мара готова назавжди змінити власне життя заради почуттів, у яких навіть не впевнена. Це змушує замислитися, наскільки далеко можна зайти заради кохання і чи не надто високу ціну вона збирається заплатити.
А ще дуже сподобалося, як після цієї непростої розмови ми повертаємося до звичайного сімейного вечора, суперечок про рукавичку й маленьких побутових дрібниць. Такий теплий контраст! І водночас трохи щемко, адже Мара вже знає те, про що її рідні навіть не здогадуються. Тепер цікаво, яке рішення вона ухвалить! ❤️
Natalia Borysova, Дякую ❤️ Мені дуже хотілося, щоб відьма виявилася не страшилкою, а саме тією людиною, яка не відмовляє Мару, але й не дозволяє їй романтизувати власний вибір. Питання «А він любить тебе?» для мене теж одне з ключових у цій сцені. А повернення до звичайного вечора після такої розмови мало зробити все ще трохи болючішим — бо для рідних нічого не змінилося, а для Мари вже змінилося все.
Цікава історія! ❤️ Підписалася)) Запрошую і до себе на сторінку — буду рада новим знайомствам серед авторів і читачів ✨
Tanya M, Дуже вдячна❣️
Вже підписалася на вас❣️
Вітаю з цікавою історією) Натхнення на створення інших)))
Лія Лореляйн, Дуже дякую ❤️ Нехай і вам натхнення вистачає на всі ваші історії ?
З кожним розділом ваша історія стає дедалі цікавішою! Особливо подобається, що ви не поспішаєте розкривати всі таємниці, а дозволяєте читачеві поступово занурюватися у світ героїв.
У цьому розділі мене найбільше зацікавила поведінка Мари. Здавалося б, вона врятувала незнайомця, переконалася, що він живий, і тепер може повернутися до звичного життя. Але ні! Її знову тягне до берега. І дуже подобається, як ви передаєте цю цікавість через вчинки, погляди та внутрішні вагання.
Окрема інтрига — Адріан. Чому він повертається на місце аварії? Що намагається згадати? І чи здогадується, хто насправді врятував йому життя?
Цікаво спостерігати й за Інаром. У його поведінці відчувається щось більше, ніж просто відповідальність за спільну таємницю. Він хвилюється, сердиться, але залишається поруч.
А ще хочу відзначити атмосферу підводного поселення. Побутові деталі настільки природно вплетені у фантастичний світ, що починаєш сприймати його як реальний.
Дякую за цікавий розділ! Відчуваю, що ця випадкова зустріч стане початком чогось значно більшого. І дуже хочеться дізнатися, до чого все приведе!
Natalia Borysova, Щиро дякую ❤️ Мені дуже приємно, що ви так уважно стежите за Марою й Інаром. А з Адріаном усе справді тільки починається — його повернення до місця аварії ще матиме значення.
Друга глава захопила мене ще більше! Якщо перша знайомила з незвичайним підводним світом і поступово відкривала його таємниці, то тут уже відчувається справжня напруга. І найцікавіше, що вона народжується не лише з небезпеки, а й із внутрішньої боротьби героїв.
Дуже сподобалося, як ви описали шторм і порятунок незнайомця. Настільки виразно передані рухи води, уламки судна, темрява й боротьба з течією, що мимоволі починаєш хвилюватися разом із Марою. Особливо в момент, коли їй не вдається з першого разу перерізати ремінь. Здавалося б, маленька деталь, але саме такі моменти роблять сцену живою та змушують читача затамувати подих.
А от сама Мара відкрилася для мене з іншого боку. Вона прекрасно розуміє, наскільки небезпечним може бути її рішення, знає закони свого народу, але все одно не здатна залишити людину помирати. І тут виникає дуже цікаве питання: де проходить межа між обов'язком перед своїми та власною совістю?
Окремо хочеться відзначити Інара. Мені подобається, що він не просто супроводжує героїню, а має власну позицію. У його стриманості відчуваються і турбота, і тривога, і певне внутрішнє протистояння.
Natalia Borysova, Дякую ❤️ Ця глава для мене якраз була про той момент, коли Мара вже не може просто зробити вигляд, що нічого не сталося. А Інар… так, у нього точно є власна думка про все, що відбувається ?
Яка незвичайна й атмосферна історія! Уже з перших рядків відчувається, що за цим підводним світом приховано набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Мені дуже сподобалося, як ви поступово знайомите читача з життям морського народу, його правилами, звичаями та непростими стосунками з людьми. Особливо цікаво, що ви не намагаєтеся одразу пояснити всі особливості цього світу, а дозволяєте відкривати його через події та вчинки героїв.
Окремо хочеться відзначити Мару. У ній відчувається внутрішня сила, розсудливість і водночас щира турбота про близьких. Дуже зачепила ситуація з Тейром. Начебто звичайна дитяча необережність, але за нею стоїть значно серйозніша небезпека. А момент, коли хлопчик усвідомлює наслідки свого вчинку, додає історії особливої емоційності.
Сподобалася й лінія стосунків Мари з матір'ю Тейра. У їхніх розмовах відчувається не лише тривога за хлопчика, а й непростий досвід життя поруч із постійною загрозою.
І, звісно, сама знахідка! Звичайна пластикова пляшка з папірцем усередині раптом стає деталлю, яка змушує замислитися: а що, коли саме з неї почнуться значно більші події?
Фінал розділу додає напруги й залишає бажання дізнатися, що буде далі.
Natalia Borysova, Дуже дякую ❤️ Ви помітили майже всі дрібні гачки, які я залишала в цій главі — особливо пляшку й історію з Тейром. Мені страшенно приємно, що підводний світ відчувся живим, а не просто декорацією.
Вітаю з прекрасною новинкою♥️♥️♥️Бажаю море читачів♥️♥️♥️
Віккі Грант, Дякую за привітання♥️
Вітаю з новинкою ♥️
Торія Ліра, Дякую♥️
Вітаю) підписалась, буду відстежувати Вашу творчість) буду рада взаємній підписці ?
Juli Si, Дякую! Обов'язково підпишуся♥️
Вітаю, успіху) запрошую оцінити і мій твір)
Тиха Ніч, В мене на сторінці один твір)
Вітаю з новинкою! Нехай буде успішною
Ніка Річ, Дякую за вітання❤️Дуже приємно❤️
Вітаю Вас із новинкою ❤️ Дуже зацікавила сама задумка — русалка, яка заради кохання залишає море, та ще й таємниця, яку доведеться приховувати від Адріана. А поява Інара вже обіцяє, що спокійно тут точно не буде)) Натхнення Вам, легкого написання і багато закоханих у цю історію читачів ❤️
Тиха Ніч, ❤️❤️❤️
Тааак... обкладинка - супер! Назва теж відразу зачепила... Залишилось почати читати, того забираю в бібліотеку плюс сердечко) Вітаю з новинкою!
Лія Лореляйн, ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою!
Тиха Ніч, ❤️ ❤️ ❤️
Вітаю з новинкою!) Успіху книзі!
Руслан Баркалов, Дякую за вітання))
Вітаю з новинкою!
Вікі Дрейк, Дуже вдячна:)
Вітаю з новинкою!
Ірена Дюк, Щиро вдячна:)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати