8 годин до...

Його очі, наче капкан, примусили замилуватись їх темно-синіми водами. Я таких ще ніколи раніше не бачила, бо в його очах, ніби в реальному водоймищі, колихалась рідина... Оце чудасія...
— Ходімо, Аліса, — запрошує володар моря вдруге.
— Т-так... йду, — отямившись хватаю рюкзак та пакунок із замовленням і прямую за ним в напівосвітленний коридор.
Ой, і куди це я згодилась піти? Як заведуть зараз ті приворотні зіниці! Чує серце, що халепа близько. Не кожен раз, щоб віддати суші, доводеться блукати лабіринтами в незнайомому домі з купою новорічних аніматорів! Тільки б ніяка новорічна несподіванка не чекала підступно ось за цими дверима!..