«ніч, після якої ми розділили сім'ю».
Бувають ночі, які закінчуються зі сходом сонця. А бувають такі, що залишаються з тобою назавжди.
У новому розділі «Поки діти спали» не буде гучних боїв. Не буде героїчних подвигів. Буде дещо страшніше.
Дві жінки сидітимуть
04.07.2026
0
Травень.
Травень у моїй книзі «Поки діти спали» — це, мабуть, один із найболючіших місяців.
Саме тоді природа ніби забула, що навколо війна. Сади розквітли, дерева вкрилися молодим листям, трава росла так швидко, що її вже
01.07.2026
2
Квітень.
Сьогодні я зробила ще один великий крок у роботі над книгою.
Я повністю скорегувала текст від прологу до квітня. Перечитала кожен розділ, виправила неточності, допрацювала моменти, які давно не давали мені спокою.
Ще
25.06.2026
0
Запах дому.
Сьогодні хотіла відпочити.
Нічого не писати. Бо думок надто багато.
Вчора перечитувала написане, робила собі нотатки: що скоротити, що розкрити більше. Деякі спогади знову довели до сліз.
Тож вирішила перепочити.
Випила
24.06.2026
4
ВсІм, ВсІм ,всІм.
Хочу сьогодні звернутися до всіх авторів, особливо до тих, хто лише починає свій шлях.
Будь ласка, вірте в себе. Я знаю, як страшно викладати перші глави, чекати на перші коментарі та переживати через кожен перегляд. Іноді
24.06.2026
4
Подяка всім.
Друзі, дякую кожному, хто підписався, додав книгу в бібліотеку чи просто прочитав хоча б кілька сторінок.
Для мене це набагато більше, ніж просто книга.
«Поки діти спали» — це не вигадана історія. Це мої спогади.
23.06.2026
2
Додала частину квітня. Там цікаво.
Коли в книзі про окупацію з'являється Байрактар, читачі одразу думають про безпілотник.
Але ні.
Мій Байрактар гавкає, бігає на чотирьох лапах і час від часу влаштовує пригоди не гірші за справжню військову операцію.
22.06.2026
0
Редагування.
Я почала писати цю книгу лише місяць тому. Тому матеріал поки що сирий, місцями нерівний і, можливо, не завжди складений так, як хотілося б.
Чесно кажучи, я й сама не все перечитувала. Деякі моменти навіть зараз даються
22.06.2026
0
Обкладинка. Як частина втраченого життя.
Ця обкладинка для мене — не просто картинка.
Будинок на ній — це мій справжній дім. Саме тут я разом із дітьми прожила сім місяців окупації.
А гора на задньому плані — особливе для мене місце. Коли зник зв'язок
22.06.2026
0
Моїй старшій доньці було десять, сину 8,молодшій 5
Коли почалася війна, моїй дитині було десять років, сину 8 і ще одній лише 5.Я досі думаю про те, як швидко війна змушує дітей дорослішати. Які вони були до і якими стали після. А ви помітили це в своїх дітях?
21.06.2026
5
Березень. Місяць,коли страх став реальністю
Якщо лютий приніс шок і нерозуміння, то березень приніс дещо страшніше — усвідомлення.
Саме в березні ми зрозуміли, що це не на кілька днів. Що війна не закінчиться завтра. Що звичне життя залишилося десь дуже далеко.
Село
21.06.2026
4