Ця обкладинка для мене — не просто картинка.

Будинок на ній — це мій справжній дім. Саме тут я разом із дітьми прожила сім місяців окупації.

А гора на задньому плані — особливе для мене місце. Коли зник зв'язок із зовнішнім світом, ми почали ходити туди в надії зловити хоч одну поділку мережі. Там ми чекали повідомлень від рідних, шукали новини й просто намагалися зрозуміти, що відбувається за межами нашого села.

Під цим дахом були страх, сльози, безсонні ночі й постійна тривога за дітей. Але тут була й надія. Надія, що все це колись закінчиться.