Я почала писати цю книгу лише місяць тому. Тому матеріал поки що сирий, місцями нерівний і, можливо, не завжди складений так, як хотілося б.

Чесно кажучи, я й сама не все перечитувала. Деякі моменти навіть зараз даються дуже важко. Мабуть, тільки тепер я по-справжньому готова знову пропускати через себе ті події.

Сьогодні вночі я перечитала написане і зрозуміла, що десь забагато страху. Я вже описувала його раніше. Десь надто зосередилася на власних емоціях, і через це ніби загубилися діти, а вони ж були головною частиною цієї історії. Тому почала переробляти текст, доповнювати його, повертати те, що залишилося між рядками.

Тож не судіть надто суворо. Я ще не раз повертатимуся до написаного, щось змінюватиму, доповнюватиму і виправлятиму. Для мене це не просто книга. Це спогади, які я вчуся проживати заново.