“Ви вигадали той світ, пані Оксано. Ваш мозок намалював його, рятуючи вас від перевтоми. Так буває.”
“Буває! Та запхни ти, лікарю, ці слова знаєш куди?!” — хотіла сказати я, та промовчала. Бо він не зрозуміє. Ніхто не зрозуміє, що омріяна кава раптом стала не смачна. Теплий м’який плед перетворився на до біса незручний та колючий. Дзеркало страшенно дратувало, бо обличчя, що я мала з народження відчувалось чужим.
Вигадала той світ? Тоді чому щоночі уві сні, я тягнусь до нього і не можу позбутися відчуття, що там моє місце?