Анотація до книги "Хроніки мого дурного дитинства (але не кажіть матері) "
Мене звуть Том. Мені тринадцять літ, я живу в селі Млинове, пас гусей, тричі ледь не став ченцем, один раз — відьмаком (ненароком), і ще одного разу — пажем у замку пана Авелія (теж ненароком).
Мене двічі судили, один раз виганяли, а потім дякували. Я зварив ліки, які мало не отруїли доньку мельника, але тепер її кличуть «ясна дівиця», тож, може, й не даремно. Ще я викрив справжнього розбійника, бився з лицарем (грудкою), ловив духів (котів), і одного разу навіть урятував церкву. Випадково.
Це історія про мене — про сільського хлопчину, який просто хотів спокою, а знайшов пригоди, та ще й у часи, коли кожен день міг початися з молитви, а закінчитися втечею з копицями сіна на голові.
Смійтеся, плачте — і, якщо будете в наших краях, не забудьте завітати, я вам іще не таке розповім.
Мене двічі судили, один раз виганяли, а потім дякували. Я зварив ліки, які мало не отруїли доньку мельника, але тепер її кличуть «ясна дівиця», тож, може, й не даремно. Ще я викрив справжнього розбійника, бився з лицарем (грудкою), ловив духів (котів), і одного разу навіть урятував церкву. Випадково.
Це історія про мене — про сільського хлопчину, який просто хотів спокою, а знайшов пригоди, та ще й у часи, коли кожен день міг початися з молитви, а закінчитися втечею з копицями сіна на голові.
Смійтеся, плачте — і, якщо будете в наших краях, не забудьте завітати, я вам іще не таке розповім.
дитиствосережкисміх
Зміст книги: 8 глав
Останнє оновлення: 03 Листоп
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТут панує неймовірна напруга, але вона комічно-засліплююча: кожен звук, кожен рух ночі здаються сповненими загрози, і Томас відчуває себе водночас героєм і безпорадним воїном. Його серце калатає, руки тремтять від очікування, а розум малює найжахливіші сценарії: відьма, жаби, розірвані ляльки, чарівні прокляття — усе навколо загрожує, і він готовий битися з темрявою всім, що знайде під руками, навіть свічкою та сковорідкою. Страх і рішучість змішалися в його грудях, створюючи внутрішній хаос, який смішно контрастує з серйозністю його “бойового арсеналу”.
Але кульмінація перевертає світ догори дригом: бабця, яка мала б бути злом, виявляється знайомою, теплою, навіть магічною у своїй посмішці. Томас відчуває шок, ганьбу, сором і водночас полегшення — усі страхи, героїчні пози, битви та стратегії миттєво стають смішними й недоречними. Серце б’ється швидко від здивування і захоплення її ласкою, і одночасно від сорому перед усім селом, але магія бабчиних пирогів і ніжних погладжувань по голові поступово розсіює напруження, змушуючи його усвідомити, що іноді найбільша магія — у простих людських дотиках і сміхові, навіть якщо ти вважаєш себе хоробрим мисливцем на відьом.
Цей текст абсолютно чудовий своєю легкістю, самоіронією та динамікою. Він не просто читається — він ковзає, як добре поставлений монолог блискучого оповідача, що не боїться здатися смішним, аби виглядати справжнім. Герой викликає не лише усмішку, а щире співпереживання — його кумедна впевненість у власній важливій місії, дитяча уява, що перетворює буденне у епічне, і ця прекрасна контрастність між реальністю й внутрішнім героїзмом творять вражаючу теплу атмосферу. Текст дихає театром, карикатурністю і водночас добрим серцем. Іронія щодо самого себе не ріже, а обіймає. Це наче історія з дитинства, яку хочеться почути ще раз — просто заради того, як добре вона розповідається.
Віслон Веймер, я дуже боюсь коли викладаю нову пригоду Томаса. Постійно здається що я перестаралась із самоіронією і вийшло щось незрозуміле.
Дякую вам)
Мені тринадцятий минало, я пас гусята за селом... Пекельна суміш Твена і Шевченка в одному флаконі. Дякую, за настрій.
Єва Лі, дякую)
рада що вам було весело))
Дуже гарна історія! Дотепна. На церковну тематику! Супер))
Romul Sheridan, це не зовсім церковна тематика...але вона часто буде згадуватись))
Незвичний час, зазвичай пишуть про село 80-90 років. Ну, читатиму, щось цікаве. Хоча, не зрозуміла, що там у статую палець якийсь клали а не хліб що це таке
Crown Horror, уже виправила, дуже дякую))
Я в захваті. Продовжуйте....
Janina Feniks, дуже дякую, вона буде виходити знову після марафону, тобто приблизно через 2 тижні)
Дякую,що підписались. Роблю те саме навзаєм!
DEKLIN, Це дуже приємно чути. Сподіваюсь вони залишать гарне враження і залишаться приємними спогадами, до яких з часом виникне бажання знов повернутись)
Ох цей ТОМ!)))) Насмішили) Чекаю продовження!))
DEKLIN, Дякую!) Повернули) Я мабуть не Том... Бо мене все дитинство називали саме "Лис") Але були в мене такі знайомі)))))
Вітаю з новинкою! Натхнення вам!
Дмитро Яновський, дуже дякую)
Вітаю з новинкою! Успіхів, нових ідей і багато читачів
Лана Рей, дякую)
З почином! Хроніки... І у мене Хроніки))
Romul Sheridan, дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати