Вчитель Спостерігач

Один чоловік.
Одна нитка.
Одне життя, яке він намагається не дати розпуститися.



Це монолог-сповідь вчителя, який повернувся до школи не за знанням, а за відповідями. Перед глядачем розгортається мозаїка з минулого: шкільне кохання, втрачений син, вибухи війни, поцілунки, які залишились лише у пам’яті, професії, які змінювались, як маски. Він в’яже — щоб утримати реальність. Говорить — щоб її не втратити.

Ця п’єса — про пам’ять і мовчання. Про чужих дітей, які стають своїми. Про вчителя, який насправді вчиться сам — бути, любити, не зникнути.
Між петлями й тишею — цілий світ.
Написана за допомогою мовної моделі