Світло тепліше, Юрій ніби згадує, жести відкриті.
Я повернувся до школи.
Але вже не на перерву.
Я — вчитель.
Я був лаборантом ,
ховався серед пробірок,
слухав, як реагують тіла,
коли в них нічого не залишилося.
Був інженером ,
налагоджував заводи,
щоб все працювало без збоїв,
навіть коли серце гасло.
Був продавцем ,
продавав голос.
Усмішку. Себе.
А потім дізнався,
що розпроданий не повертається.
Був бригадиром,
командував тими,
хто теж мовчав, але важче.
А ще — був порожнім.
Людиною, яку ніхто не питав.
А тепер — питаю сам.
Тепер я кажу: «Відкрийте зошити».
А сам відкриваю себе.