Ти моя наречена!

У двері обережно постукали. Увійшов батько — пан Завацький. Його обличчя було втомленим, але у погляді читалася холодна рішучість.

— Мілано, ти маєш це одягнути, — сказав він, кивнувши на каблучку.

— Я не хочу. — Вона зачинила коробку. — Це не заручини, тату. Це продаж. І я не товар.

— Не ускладнюй. — Батько підійшов до неї. — Це безпека, доню. Наша безпека. Ти знаєш, скільки я ризикував, щоб зберегти наш бізнес, наше ім’я.

— І ти вирішив заплатити моїм життям? Замість того, щоб пояснити, чому ти заліз у такі борги перед Громовим? Перед бандитом?..