Розділ 2: Вимушений Танець Наречених

Заручини відбувалися у заміському маєтку Громова. Маєток був не просто розкішним — він був фортецею. Високі паркани, камери, охорона, що не ховалася, — усе це нагадувало Мілані, що вона не на святі, а на об’єкті підвищеної важливості.

На ній була сліпуче біла сукня, спеціально створена, щоб підкреслити її статус. Ідеальний образ невинної нареченої для бездоганного нареченого. Вона відчувала, що це — найгірша роль у її житті.

Арсен стояв поруч, приймаючи вітання. Його поведінка була бездоганною: стриманий, уважний до гостей, але кожні п’ять хвилин його рука лягала на її талію — легкий, але власницький дотик, який нагадував їй про його право.

Вона відчувала погляди. Погляди жінок, які їй заздрили, і погляди чоловіків, які її оцінювали. Усі бачили лише обкладинку: багатій, красуня, могутній чоловік. Ніхто не бачив холодної угоди, укладеної за зачиненими дверима.

— Усміхайся, Мілано, — прошепотів Арсен, коли вони віталися з якимось високопоставленим чиновником. — Ти маєш вигляд, ніби тебе щойно змусили з’їсти лимон.

— Це просто емоції, Арсене. Невже тобі не подобається моя щирість?

— Мені подобається контроль. І я зараз його не відчуваю, — його рука стиснула її талію трохи сильніше, змушуючи її зробити вдих. — Я ж не хочу, щоб ти нашому гостю розповіла про мої справжні справи.

— Я не настільки дурна, — вона шипнула у відповідь, але посилила свою усмішку.

— Правильно. Ти лише дуже роздратована.

Коли черга вітань закінчилася, настав час першого танцю. Зазвучала тиха, класична музика. Мілана відчула, як її серце опустилося. Цей танець мав стати апогеєм фальшивої романтики.

Арсен простягнув їй руку. Його долоня була теплою і дуже сильною. Коли він поклав свою другу руку їй на спину, її пронизав струм. Це був перший близький, вимушений дотик, що тривав понад кілька секунд, з моменту їхньої "угоди".

— Ти напружена, — констатував він, повільно ведучи її по паркету. — Розслабся. Усі дивляться. І вони повинні бачити закохану пару.

— Легко тобі говорити. Я танцюю з людиною, яку ненавиджу, — її очі зустрілися з його. У них не було нічого, крім байдужості.

— У ненависті теж є своя пристрасть, Мілано. Тільки вона холодна, — він притягнув її ближче, так, що вона відчула тепло його тіла. Це було занадто інтимно для публічного виступу, але він зробив це навмисно. — У нас ще буде час, щоб перетворити її на щось більш… гаряче. Пам’ятай про спадкоємця.

Від згадки про дитину вона мало не спіткнулася.

— Припини. Не смій псувати цей фарс такими огидними натяками.

— Огидними? Це наша реальність. Чи ти думаєш, що я збираюся витрачати рік на фальшиві залицяння, щоб ти "полюбила" мене? — він засміявся, і його сміх був жорстким. — У мене немає часу на дитячі ігри. Я отримаю те, що мені потрібно, — сина — і ти допоможеш мені це зробити.

Він раптово, але дуже елегантно розвернув її, їхні обличчя опинилися близько-близько. Він нахилився і поцілував її. Це не був ніжний поцілунок. Це був поцілунок-заява, поцілунок-тавро. Його губи були вимогливими, а поцілунок тривав довше, ніж вимагала пристойність.

Коли він відпустив її, Мілана ледь не задихнулася. Її обличчя горіло, але вона стримала сльози.

— Навіщо це було? — прошипіла вона.

— Щоб шокувати їх. І щоб нагадати тобі, — Арсен поправив краватку. Його погляд був переможним. — Ти моя наречена. Скоро будеш моя дружина. І спадкоємець — це наступний крок. Я не буду чекати.

Вона відчула, як усі її внутрішні сили сконцентрувалися на одному: спротив.

— Я тобі не маріонетка, Арсене, — промовила вона, дивлячись йому прямо в очі, незважаючи на приниження, яке щойно пережила. — І ти ще пошкодуєш, що змусив мене одягнути ці сапфіри.

— Погрожуєш? — він відповів, легко посміхаючись. — Це я люблю. Погрози роблять наше життя цікавішим. Але пам'ятай: поки що правила встановлюю я.

Танцювальна мелодія закінчилася. Гості заплескали. Вони були ідеальною, щасливою парою. Але Мілана вже знала: її ненависть до нього, підживлена цим примусом, була єдиним, що могло її врятувати. І вона зробить усе, щоб дитина, якщо вона з'явиться, не стала його інструментом. Вона або буде небажаною, або її.