Темна троянда

Вона з’явилася з тіні так, ніби сама ніч відпустила свою таємницю. Очі сяяли холодним світлом, немов у них відбивалася далека гроза. Губи, вкриті відтінком червоної троянди, здавалися єдиним вогнем серед темряви. У її погляді було щось більше, ніж просто тиха усмішка — це була обіцянка історії, яка ще не розпочалася, але вже відчувалася у повітрі, як аромат грози перед дощем.

Її обличчя могло б прикрасити портрет у старовинному замку або сторінку забутої книги, яку знаходять випадково у бібліотеці під пилом часу. Вона була схожа на ту, хто не боїться темряви, бо сама створює її навколо себе.