Темна троянда

Глава V. Тіні й полум’я

Він підійшов ближче, і відстань між ними зникла. Його очі світилися темним вогнем, але в цьому вогні не було загрози — лише тяжіння.

— Ти змінилася, — промовив він.
— Ми знайомі? — її голос був спокійний, але в грудях пульсував неспокій.
— Занадто добре.

Він простягнув руку, ніби хотів торкнутися її обличчя, та зупинився в останню мить.
— Ти не пам’ятаєш. І це добре. Бо пам’ять — це вогонь, який спалює тих, хто намагається його втримати.

Її губи торкнула легка усмішка.
— А троянди? Це твоя робота?

Його погляд потемнів, але не від гніву — від тієї правди, яку він не хотів видавати.
— Троянди — це знак. Попіл — це попередження

Білий Ангелок

Подобається

#2685 в Фентезі
#693 в Міське фентезі
#6414 в Любовні романи
#1628 в Любовне фентезі

У тексті є: міське фентезі, істина пара і доля, готичнаромантика

Відредаговано: 23.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись